1. Фразеологічний словник української мови

затуманювати

затума́нювати / затума́нити го́лову (ро́зум, рідше о́чі) кому і без додатка. 1. Позбавляти кого-небудь ясності мислення, затьмарювати комусь свідомість. Злість усе не минала, затоплювала всі груди, затуманювала голову (В. Кучер); Страх затуманює очі, і горобець лякає заляканого зайця (М. Трублаїні); // Запаморочувати різким, п’янким запахом. У відкрите вікно війнули пахощі прив’ялого листя, дурманом затуманили голову гауптманові (Ю. Бедзик). нена́че затума́нило в голові́ ро́зум, безос. Як Стефан заколотився був їхати світ за очі, то Євстафієві неначе затуманило в голові розум (С. Чорнобривець). затума́нилося в голові́, безос. Затуманилося Остапові в голові. Не миле ніщо йому (К. Гордієнко). 2. Вводити в оману, дурити кого-небудь. І чого йому було з тими бандитами зв’язуватись? Що він, багач, дука? Підбили, голову затуманили чоловікові, пішов і сам не радий, і їй світ зав’язав (І. Цюпа); Намагався бай заплямувати нове будівництво, брехнею затуманити бідноті очі (О. Донченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затуманювати — затума́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. затуманювати — Туманити, затьмарювати, затемнювати, напускати туману, ф. тумана перти; (голову) задурювати; п.ф. -СЯ, у. туманіти. Словник синонімів Караванського
  3. затуманювати — див. хитрувати Словник синонімів Вусика
  4. затуманювати — -юю, -юєш, недок., затуманити, -аню, -аниш, док., перех. 1》 тільки 3 ос. Огортати, оповивати, затягувати що-небудь туманом, димом, імлою і т. ін., роблячи нечітко, невиразно видним. || безос. || Заволікати сльозами (очі). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. затуманювати — ПА́МОРОЧИТИ (притупляти свідомість; позбавляти здатності тверезо мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИ, ЗАМОРО́ЧУВАТИ, ЗАТУМА́НЮВАТИ, ОДУРМА́НЮВАТИ, ЗАДУРМА́НЮВАТИ, ДУРМА́НИТИ, ОБМОРО́ЧУВАТИ (ОМОРО́ЧУВАТИ) розм., ЗАДУ́РЮВАТИ розм., ОТУМА́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. затуманювати — ЗАТУМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАТУМА́НИ́ТИ, а́ню́, а́ни́ш, док., перех. 1. тільки 3 ос. Огортати, оповивати, затягувати що-небудь туманом, димом, імлою і т. ін., роблячи нечітко, невиразно видним. Надворі хмарилось. Словник української мови в 11 томах
  7. затуманювати — Затуманювати, -нюю, -єш сов. в. затуманити, -ню, -ниш, гл. 1) Затуманивать, затуманить. Не переступлять його волі, не затуманять його слави. К. Псал. 327. 2) Обмануть, обморочить. Словник української мови Грінченка