затуманювати
ЗАТУМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАТУМА́НИ́ТИ, а́ню́, а́ни́ш, док., перех.
1. тільки 3 ос. Огортати, оповивати, затягувати що-небудь туманом, димом, імлою і т. ін., роблячи нечітко, невиразно видним.
Надворі хмарилось. Сірі одноманітні барви лягали на поля, затуманювали далі (Добр., Тече річка.., 1961, 289);
Дим котився по сонних господах, Затуманював голе гілля (Мас., Побратими, 1950, 137);
// безос.
Навкруги — степ, голий, німий.. А потім блекнути став чи дощем затуманило. Сіро… (Головко, І, 1957, 116)
// Заволікати сльозами (очі).
Роман довго дивився, не одриваючи очей, в лице забитого. Потім сльози затуманили йому очі (Головко, II, 1957, 613).
◊ Затума́нювати (затума́ни́ти) о́чі кому — позбавляти кого-небудь можливості вірно сприймати навколишнє.
Страх затуманює очі, і горобець лякає заляканого зайця (Трубл., І, 1955, 61);
Намагався бай заплямувати нове будівництво, брехнею затуманити бідноті очі (Донч., І, 1956, 134).
2. перен. Робити що-небудь невиразним, незрозумілим; затемнювати.
Література має право ускладнювати сюжет, щоб читачеві було цікавіше читати, але вона не має права затуманювати сюжет так, щоб читач перестав його розуміти (Смолич, VI, 1959, 46);
// Позбавляти кого-небудь можливості чітко мислити, розуміти щось.
Бідні, бідні. Нещасні люди.. Вас сотні літ безглуздими, пустими Словами затуманювали! (Фр., XIII, 1954, 190).
◊ Затума́нювати (затума́ни́ти) го́лову (ро́зум і т. ін.) — затьмарювати, затемнювати свідомість чим-небудь.
Злість усе не минала, затоплювала всі груди, затуманювала голову (Кучер, Трудна любов, 1960, 576);
// безос.
Як Стефан заколотився був їхати світ за очі, то Євстафієві неначе затуманило в голові розум (Чорн., Пісні.., 1958, 14).
Значення в інших словниках
- затуманювати — затума́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- затуманювати — Туманити, затьмарювати, затемнювати, напускати туману, ф. тумана перти; (голову) задурювати; п.ф. -СЯ, у. туманіти. Словник синонімів Караванського
- затуманювати — див. хитрувати Словник синонімів Вусика
- затуманювати — -юю, -юєш, недок., затуманити, -аню, -аниш, док., перех. 1》 тільки 3 ос. Огортати, оповивати, затягувати що-небудь туманом, димом, імлою і т. ін., роблячи нечітко, невиразно видним. || безос. || Заволікати сльозами (очі). 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затуманювати — затума́нювати / затума́нити го́лову (ро́зум, рідше о́чі) кому і без додатка. 1. Позбавляти кого-небудь ясності мислення, затьмарювати комусь свідомість. Злість усе не минала, затоплювала всі груди, затуманювала голову (В. Фразеологічний словник української мови
- затуманювати — ПА́МОРОЧИТИ (притупляти свідомість; позбавляти здатності тверезо мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИ, ЗАМОРО́ЧУВАТИ, ЗАТУМА́НЮВАТИ, ОДУРМА́НЮВАТИ, ЗАДУРМА́НЮВАТИ, ДУРМА́НИТИ, ОБМОРО́ЧУВАТИ (ОМОРО́ЧУВАТИ) розм., ЗАДУ́РЮВАТИ розм., ОТУМА́НЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- затуманювати — Затуманювати, -нюю, -єш сов. в. затуманити, -ню, -ниш, гл. 1) Затуманивать, затуманить. Не переступлять його волі, не затуманять його слави. К. Псал. 327. 2) Обмануть, обморочить. Словник української мови Грінченка