захоплювати
аж (про́сто) дух захо́плює, безос. Уживається для вираження надміру почуттів, вражень людини (перев. приємних). А коли станеш за Маріїнським палацом (у м. Києві) на високому правому березі, то відкривається такий краєвид на величавий Дніпро, що аж дух захоплює (З журналу); — А таке з’явище, як контраст?.. Наприклад, цинізм і святість, поруч одно з одним. Тут просто дух захоплює (В. Винниченко).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- захоплювати — захо́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- захоплювати — Схоплювати, хапати; (землі) ЗАГАРБУВАТИ, гарбати, прибирати до рук, оволодівати чим; (з собою) брати, прихоплювати; (дух) забивати;... Словник синонімів Караванського
- захоплювати — -юю, -юєш, недок., захопити, -оплю, -опиш; мн. захоплять; док., перех. 1》 Брати що-небудь, хапаючи, стискаючи; схоплювати. || Набирати що-небудь у щось. || зі сл. око, вухо, перен. Осягати зором або вловлювати слухом що-небудь. 2》 також зі сл. з собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- захоплювати — БРА́ТИ (часто із сл. з собою — нести, вести, везти з собою, до себе), ЗАБИРА́ТИ, ЗАХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ розм., ПРИХВА́ЧУВАТИ розм., ЗАХВА́ЧУВАТИ розм., ПІДХО́ПЛЮВАТИ розм. (брати з собою при нагоді, на всякий випадок, по дорозі і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
- захоплювати — ЗАХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАХОПИ́ТИ, оплю́, о́пиш; мн. захо́плять; док., перех. 1. Брати що-небудь, хапаючи, стискаючи; схоплювати. Словник української мови в 11 томах
- захоплювати — Захоплювати, -люю, -ешъ с. в. захопыты, -плю, -пышъ, гл. Захватывать, захватить. Захоплював потужний людську землю. К. Іов. 49. Дух їй захопило. К. ДС. с. II. Словник української мови Грінченка