збавляти
збавля́ти / зба́вити ві́ку (життя́). 1. Убивати, губити кого-небудь. — Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? Чому мене не задавиш, У землю не вдавиш? Чому мені злої долі Чом віку не збавиш? (Т. Шевченко); Піде (ведмідь), було, по лісі і душить та роздирає все, що здибле: одно з’їсть, а десятеро й так покине, тільки дармо життя збавить (І. Франко). 2. Нівечити, робити безрадісним і коротким чиєсь існування. І прожили ми з жінкою. І, дякувати, живемо й понині. А ось ти... Ти збавиш Сянці віку (Г. Колісник); Даремну кинь турботу і прийми се горе, якого розум твій ні воля не поборе,— бо дарма тільки той життя збавляє, хто побивається, де ради більш немає (Уляна Кравченко).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збавляти — збавля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- збавляти — (- платню) зменшувати, знижувати, зрізувати; (- здоров 'я) псувати; (хліб) переводити, марнотратити; (життя) занапащати, запропащати, губити, нівечити; (настрій) погіршувати. Словник синонімів Караванського
- збавляти — див. нищити Словник синонімів Вусика
- збавляти — -яю, -яєш, недок., збавити, -влю, -виш; мн. збавлять; док., перех. 1》 Зменшувати кількість чого-небудь, знижувати щось. || Зменшувати ступінь вияву, інтенсивність чого-небудь. 2》 розм. Відбирати що-небудь у когось, залишати без чогось, позбавляти чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збавляти — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
- збавляти — ЗБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок; ЗБА́ВИТИ, влю, виш; мн. зба́влять; док., перех. 1. Зменшувати кількість чого-небудь, знижувати щось. Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Мирний, IV, 1955, 246)... Словник української мови в 11 томах