1. Великий тлумачний словник сучасної мови

збавляти

збавля́ти

-яю, -яєш, недок., збавити, -влю, -виш; мн. збавлять; док., перех.

1》 Зменшувати кількість чого-небудь, знижувати щось.

|| Зменшувати ступінь вияву, інтенсивність чого-небудь.

2》 розм. Відбирати що-небудь у когось, залишати без чогось, позбавляти чогось.

3》 розм. Пошкоджувати, псувати що-небудь.

|| Калічити.

|| Робити неприємним, погіршувати.

4》 розм. Доводити до загину, знищувати, губити.

5》 розм. Витрачати без користі, марно.

Збавляти віку (життя) — а) губити кого-небудь, убивати; б) нівечити, марнувати життя.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збавляти — збавля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збавляти — (- платню) зменшувати, знижувати, зрізувати; (- здоров 'я) псувати; (хліб) переводити, марнотратити; (життя) занапащати, запропащати, губити, нівечити; (настрій) погіршувати. Словник синонімів Караванського
  3. збавляти — див. нищити Словник синонімів Вусика
  4. збавляти — збавля́ти / зба́вити ві́ку (життя́). 1. Убивати, губити кого-небудь. — Мій латаний талане! Чому мене не сховаєш Отут серед лану? Чому мене не задавиш, У землю не вдавиш? Чому мені злої долі Чом віку не збавиш? (Т. Фразеологічний словник української мови
  5. збавляти — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. збавляти — ЗБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок; ЗБА́ВИТИ, влю, виш; мн. зба́влять; док., перех. 1. Зменшувати кількість чого-небудь, знижувати щось. Німець розлютувався, гукає на наймитів, збавляє всім плату на поправку машини (Мирний, IV, 1955, 246)... Словник української мови в 11 томах