1. Фразеологічний словник української мови

злічити

не лі́чено (не злі́чено) кого, чого, нар.-поет. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. (Чабан:) А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (С. Васильченко); Добре тому Башкиреві, на весь повіт добре! Земель у нього — не міряно, слуг у нього — не злічено (Панас Мирний). не лічи́ти (не злічи́ти). Розказували, що багато народу померзло; того вже й не лічити, хто ногу або руку, або ніс одморозив… (Панас Мирний); Не злічити, як багато нарубав вугілля тато (М. Упеник).

ні змі́ряти, ні злічи́ти чого. Дуже багато. — Добро б, коли б добра того ні зміряти, ні злічити,— а то хата хилиться та тілько що не холодні й не голодні самі сидимо (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злічити — злічи́ти 1 дієслово доконаного виду порахувати злічи́ти 2 дієслово доконаного виду вилікувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. злічити — I див. злічувати I. II див. злічувати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злічити — РАХУВА́ТИ (називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму), ЛІЧИ́ТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ЗЛІ́ЧУВАТИ розм., ЧИ́СЛИТИ розм.; ПЕРЕРАХО́ВУВАТИ (встановлювати кількість когось, чогось). — Док.: порахува́ти, зрахува́ти діал. Словник синонімів української мови
  4. злічити — ЗЛІЧИ́ТИ¹ див. злі́чувати¹. ЗЛІЧИ́ТИ² див. злі́чувати². Словник української мови в 11 томах
  5. злічити — Злічити, -ся см. злічувати, -ся. Словник української мови Грінченка