1. Фразеологічний словник української мови

злість

зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти злість (зло, доса́ду, се́рце і т. ін.) на кому. Мститися не тому, хто викликав роздратування, невдоволення, гнів, а кому-небудь іншому. — Оце було її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (І. Нечуй-Левицький); Її, як дівку, відкілясь здалека взяту, поїдом їли, .. били і всяку досаду на їй зганяли (Грицько Григоренко); (Катерина:) Пан сотник дуже свариться, як углядить твої сльози, і на нас .. зганя своє серце (О. Стороженко); Сьогодні в Тимка був такий настрій, що йому хотілося придиратися за дрібниці, і він вирішив зачепити Сергія, щоб зігнати на ньому своє зло (Григорій Тютюнник).

зрива́ти / зірва́ти злість (зло, се́рце) на кому. Спрямовувати на кого-небудь свій гнів, роздратування, невдоволення і т. ін. Вона цілий день од роботи не одірветься, а Василь — одно знає: блукає по вгороді та свище, побіжить на улицю з хлопцями битись, а додому прийде — на Галі усе зло зриває (Панас Мирний); Ірина втомилася хатньою роботою, а втомлена, завжди намагалася на комусь зірвати злість (Ю. Мушкетик); І мати зривала серце на дочці: — Викохала таку корову та на свою шию! (М. Грушевський).

лу́снути зі зло́сті (з се́рця). Дуже розсердитися. — Нехай тоді Олекса узнає, що я йому родич: сказиться, лусне з серця!.. (С. Васильченко).

як (мов, на́че і т. ін.) на зло (на злість). Наче навмисно; недоречно. Він побіг через двір, щоб вискочити в інший квартал, але, як на зло, в темряві об щось спіткнувся і упав (І. Цюпа); Я почав латати дірки. Та їх, наче на зло, було безліч (Ю. Яновський); Погода тут, як на злість, бридка — іде сніг і зараз розтає, вітер противний (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злість — (почуття недоброзичливості) злоба, лють, (особлива осоружність) розм. шал, жовч. Словник синонімів Полюги
  2. злість — злість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. злість — Злоба, лють, лютість, лютощі, пересердя, п. серце, д. завзяток. Словник синонімів Караванського
  4. злість — [з'л'іс'т'] злос'т'і, ор. з'л'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. злість — злості, ж. 1》 Почуття недоброзичливості; злоба (у 1 знач.). 2》 Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. злість — злість: ◊ на злість навмисно (м, ср, ст): Бачила також панчохи, що друться, наче на злість, діраві підошви, суконку з витертими ліктями, фотоси, що заступають фільми (Ярославська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. злість — Жунтів злости, а решта шкіра і кости. Про злу і худу людину. Злість відчиняє рот, а замикає очі. У злости чоловік кричить та свариться і не бачить, що робить. Нема риби без ости, а чоловіка без злости. Значіння, як і сказано. Скипів зо злости. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. злість — ГНІВ (почуття сильного обурення; стан нервового збудження), ЗЛІСТЬ, СЕ́РЦЕ, ПЕРЕСЕ́РДЯ діал., ІРИТА́ЦІЯ зах., ПА́СІЯ діал. — Нехай священний помсти гнів Веде нас в боротьбі! (Т. Масенко); Вона замітала горниці і кидала стільцями од злості (І. Словник синонімів української мови
  9. злість — Злість, зло́сти, зло́сті, злі́стю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. злість — ЗЛІСТЬ, зло́сті, ж. 1. Почуття недоброзичливості; злоба (у 1 знач.). Було й так, що пан.. бив [хлопця].. Гірко прийшлося хлопцеві таке життя, злість накипіла в молодому серці (Мирний, І, 1949, 261); Тимко стояв, знявши картуза... Словник української мови в 11 томах
  11. злість — Злість, зло́сти ж. 1) Злость. К. Іов. 48. Чуб. ІІІ. 356. І од злости зубами скрегоче. Шевч. 21. Зо злості болять кості. Ном. № 2934. На злість моїй жінці нехай мене б'ють. Ном. № 2813. 2) Зло. — учинити. Сдѣлать зло. Словник української мови Грінченка