злість
ЗЛІСТЬ, зло́сті, ж.
1. Почуття недоброзичливості; злоба (у 1 знач.).
Було й так, що пан.. бив [хлопця].. Гірко прийшлося хлопцеві таке життя, злість накипіла в молодому серці (Мирний, І, 1949, 261);
Тимко стояв, знявши картуза, і чорна грудка злості на брата розтавала у його серці (Тют., Вир, 1964, 349).
2. Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість.
Вона замітала горниці й кидала стільцями од злості (Н.-Лев., II, 1956, 78);
Він заговорив роздратовано, із злістю: — Вже донесли (Донч., V, 1957, 555).
◊ Злість бере́ (бра́ла, взяла́, забира́є і т. ін) — те саме, що Зло бере́ (бра́ло, взяло́, забира́є і т. ін.) ( див. зло¹).
Навіть злість брала, що Іван так побивається дуже за нею (Коцюб., II, 1955, 339);
Починала забирати злість. Скільки роботи, а воно [сонце], як нарочито, світить (Ле, Ю. Кудря, 1956, 14);
Зганя́ти (зго́нити, зігна́ти, зогна́ти) злість див. зганя́ти;
Зрива́ти (зірва́ти) свою́ злі́сть див. зрива́ти;
Ковта́ти злість див. ковта́ти;
На злість — те саме, що На зло ( див. зло¹).
Молоді й посивілі Карнавалять на вулиці там [у Севільї]: Не тому, що безжурне дозвілля, А навмисне — на злість ворогам! (Мур., Осінні сурми, 1964, 11);
Як (на́че і т. ін.) на злість — те саме, що Як (на́че і т. ін.) на зло ( див. зло¹).
Погода тут, як на злість, бридка — іде сніг і зараз розтає, вітер противний (Л. Укр., V, 1956, 323).
Значення в інших словниках
- злість — (почуття недоброзичливості) злоба, лють, (особлива осоружність) розм. шал, жовч. Словник синонімів Полюги
- злість — злість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- злість — Злоба, лють, лютість, лютощі, пересердя, п. серце, д. завзяток. Словник синонімів Караванського
- злість — [з'л'іс'т'] злос'т'і, ор. з'л'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- злість — злості, ж. 1》 Почуття недоброзичливості; злоба (у 1 знач.). 2》 Почуття роздратування, гніву, досади; розлюченість. Великий тлумачний словник сучасної мови
- злість — злість: ◊ на злість навмисно (м, ср, ст): Бачила також панчохи, що друться, наче на злість, діраві підошви, суконку з витертими ліктями, фотоси, що заступають фільми (Ярославська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- злість — Жунтів злости, а решта шкіра і кости. Про злу і худу людину. Злість відчиняє рот, а замикає очі. У злости чоловік кричить та свариться і не бачить, що робить. Нема риби без ости, а чоловіка без злости. Значіння, як і сказано. Скипів зо злости. Приповідки або українсько-народня філософія
- злість — зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти злість (зло, доса́ду, се́рце і т. ін.) на кому. Мститися не тому, хто викликав роздратування, невдоволення, гнів, а кому-небудь іншому. — Оце було її діти пустують, вона на них сердиться, а на мені згонить злість (І. Фразеологічний словник української мови
- злість — ГНІВ (почуття сильного обурення; стан нервового збудження), ЗЛІСТЬ, СЕ́РЦЕ, ПЕРЕСЕ́РДЯ діал., ІРИТА́ЦІЯ зах., ПА́СІЯ діал. — Нехай священний помсти гнів Веде нас в боротьбі! (Т. Масенко); Вона замітала горниці і кидала стільцями од злості (І. Словник синонімів української мови
- злість — Злість, зло́сти, зло́сті, злі́стю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- злість — Злість, зло́сти ж. 1) Злость. К. Іов. 48. Чуб. ІІІ. 356. І од злости зубами скрегоче. Шевч. 21. Зо злості болять кості. Ном. № 2934. На злість моїй жінці нехай мене б'ють. Ном. № 2813. 2) Зло. — учинити. Сдѣлать зло. Словник української мови Грінченка