злість

ГНІВ (почуття сильного обурення; стан нервового збудження), ЗЛІСТЬ, СЕ́РЦЕ, ПЕРЕСЕ́РДЯ діал., ІРИТА́ЦІЯ зах., ПА́СІЯ діал. — Нехай священний помсти гнів Веде нас в боротьбі! (Т. Масенко); Вона замітала горниці і кидала стільцями од злості (І. Нечуй-Левицький); Голос у Каленика Романовича був хоч і сердитий, але звучало в ньому більше батьківського бурчання, ніж серця (І. Сенченко); Вона була.. дуже вразлива і люта, а в пересердю не перебирала, кого б'є, чим і куди (І. Франко); Отець Сидір ніколи, навіть у хвилини найбільшої іритації, не дозволяв собі відізватися грубо до мужика (Ірина Вільде). — Пор. 1. злість, 1. лють, несамови́тість.

ЗЛІСТЬ (почуття сильної недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь), ЗЛО́БА́, ОЗЛО́БЛЕНІСТЬ, ЖОВЧ, ЛЮТЬ підсил., РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ підсил., ЛЮ́ТОЩІ мн., підсил., ШАЛ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., ШАЛЬГА́ діал., ЗАВЗЯ́ТОК діал., ЗАЇ́ЛІСТЬ діал., Я́РІСТЬ рідше, ЯР рідко. І батьківська несправедливість закладає злість і ненависть в дитяче серце (М. Коцюбинський); — Не злобою все має жити на світі! (М. Стельмах); Маси врангелівської кінноти.. з озлобленістю і впертістю приречених рвались з півночі до кримських перешийків (О. Гончар); Він ішов, весь переповнений люттю, котру не було на що вилити (Г. Хоткевич); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Не хотіла (Ганя) сперечатися з ним.. На упір не багато з ним вдіє, хіба доведе його до завзятку. А такого не бажала собі (А. Крушельницький); Він оживився, очі його горіли і з уст щез вираз тупої заїлості (І. Франко). — Пор. 1. лють, непри́язнь.

ЛЮТЬ (почуття сильного обурення, роздратування, гніву), ЛЮ́ТІСТЬ, РОЗЛЮ́ЧЕНІСТЬ, РОЗЛЮТО́ВАНІСТЬ, ЛЮ́ТОЩІ, СКАЖЕ́НІСТЬ, ПА́СІЯ діал., Я́РІСТЬ рідше. На неї напала така лють, що сама себе не тямила (Лесь Мартович); (Агафія:) Відки у тебе така лютість на свою власну дитину? (І. Франко); Її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Приносив (син) кождого півріччя чим раз, то гірше свідоцтво. При таких нагодах змінялись любов і пестощі вітця в скаженість (О. Кобилянська); Коли його хто чим-небудь подразнив, хоч би жартом, зараз попадав у таку ярість, що міг допуститися і найбільшого злочину (С. Ковалів). — Пор. гнів, 1. злість, несамови́тість.

НЕПРИ́ЯЗНЬ (недоброзичливе ставлення до кого-, чого-небудь), НЕПРИХИ́ЛЬНІСТЬ, АНТИПА́ТІЯ підсил., НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВІСТЬ підсил., НЕДРУЖЕЛЮ́БНІСТЬ підсил., НЕЛЮБО́В підсил., ВОРО́ЖІСТЬ підсил.; НЕЛА́СКА, НЕПРИВІ́ТНІСТЬ, НЕЛЮБ'Я́ЗНІСТЬ (відсутність лагідності, привітності в ставленні до кого-, чого-небудь). — Правда твоя, у мене до нього є й особиста неприязнь, глибока антипатія (О. Донченко); Неприхильність великого князя до хлопського руху та його заборона видерли в народу зброю з рук (Ю. Опільський); Він з перших днів свого перебування в районі відчув приховану недоброзичливість з боку Ситника (С. Журахович); Слова його складалися так, що в них звучала давня його нелюбов до кореспондентів (Л. Первомайський); Горпина висидить цілу.. ніч, плачучись то на чоловічу неласку, то на його нещирість (Панас Мирний); О. Альойзій намагався йому щось приємне сказати, але так збентежився непривітністю Миколи, що нічого не міг видумати (Лесь Мартович). — Пор. відра́за, ворогува́ння, 1. злість, неми́лість.