зіграти

гра́ти / зігра́ти ду́рня (ду́рника) перед ким і без додатка, несхв. 1. Прикидатися таким, що не розуміє, не знає чогось. Розумний дуріє в хмелю, Шахрай грає дурня (Переклад В. Мисика); Варава скривився, ще не знаючи, що йому робити з отцем Миколаєм: чи грати перед ним дурника, чи наодинці так пригрозити, щоб у нього надовго одпала охота строчити доноси (М. Стельмах). 2. перев. док. Опинитися в невигідному, незручному становищі; допустити помилку. Дорощук глянув на Ковальова якимось болісним поглядом. Знову заблудився, зіграв дурня (М. Ю. Тарновський).

гра́ти / зігра́ти роль, перев. яку. 1. Мати певне значення, виконувати якісь функції. На контраст до неї .. чоловік .. грав у господі другорядну роль (М. Рильський); В тих диспутах Олесь за дорученням окружкому грав неабияку роль (О. Донченко); Кирусові чорні (вуса) неодмінно грали свою роль (В. Бабляк); Писанка грала колись свою роль і при сватанні (З журналу); Мама, напевно, вже й кається в душі, що влаштувала цю вечірку і дозволила Дарці зіграти роль дорослої .. Дарка осмішила себе перед усім товариством (Ірина Вільде). 2. кого і без додатка. Видавати себе за когось. Ви .. граєте роль обуреного і плетете нісенітниці (І. Франко); — Того вечора я грала зовсім іншу роль (Леся Українка); Хоч і як хотілось Галі Буть твердою, мов скала, Та цієї ролі далі Грать вона вже не могла (С. Воскрекасенко).

зігра́ти в я́щик, зневажл. Померти. — А-а! Пригадую, пригадую. Був колись такий тип у Сміянах. Та вже давно, як кажуть сучасні дотепники, зіграв у ящик. Помер, царство йому небесне (О. Бердник).