1. Фразеологічний словник української мови

зірка

дістава́ти / діста́ти зо́рі (зірки́) (з не́ба). Робити щось незвичайне, надприродне, нездійсненне. Секретар райкому не надлюдина, не той, хто зірки з неба дістає, але він повинен .. бути найпершим серед перших (Ю. Збанацький). дістава́ти / діста́ти мі́сяць з не́ба. “Дістати місяць з неба” — цей вислів був синонімом абсолютно нездійсненного бажання (З журналу).

до (са́мої) зорі́. 1. До пізнього вечора, до ночі. Хотілося .. до самої зорі тесати, стругати дзвінке дерево (М. Стельмах). до зіро́к. У смугастих тільниках джмелі Чорнобривцям голови морочать, А замурзані бешкетники малі До зірок додому йти не хочуть (Г. Гайворонська). 2. До ранку. Цілу ніч до зорі я не спала, Прислухалась, як море шуміло (Леся Українка); Одне одному світ як зав’язали, в осокорах стояли до зорі (Л. Костенко).

зіро́к з не́ба не хапа́ти (не зніма́ти, не здійма́ти і т. ін.). Не відзначатися особливими здібностями, розумом і т. ін. Вона беззастережно заступалася за Копистку: зірок з неба Хома Микитович не хапає, але в колгоспі немає чогось такого, щоб бити на сполох, скликати збори (Я. Гримайло); — Чого ти вічно ниєш? І те тобі не подобається в лабораторіях, і брудно тут, і зірок тобі з неба не дають хапати (Ю. Шовкопляс); — Ну що ж, Шура... Та вона ж нічого дівчина. Зірок з неба не знімає, це правда.., але й не ледача (С. Добровольський); Галя була дівчиною з характером, роботящою, старанною, до педантизму акуратною, але в школі зірок з неба не здіймала (В. Козаченко). зір з не́ба не хвата́ти. — Схаменіться, добрі ж люди! Таких грамотіїв у нас нема! Всіх перебрати можна. Де ви бачили? Ніхто не хвата зір з неба. Всі ми буденні, звичайні люди (К. Гордієнко).

ре́шетом у воді́ зірки́ лови́ти, жарт. Марно витрачати час; байдикувати. Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить (Укр.. присл..); (Баба Денисиха:) Та ти, правда, замолоду сонько. Замолоду решетом у воді зірки ловив… (В. Большак); Навіщо решетом у воді зірки ловити, коли треба телицю шукати… (Є. Гуцало).

як зіро́к на не́бі. Дуже багато, велика кількість. — В мене буде дівчат, як зірок на небі; в мене буде хлопців, як макового цвіту на городі (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зірка — зі́рка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири зі́рки Орфографічний словник української мови
  2. зірка — ЗІРКА – ЗОРЯ Зірка, -и, д. і м. -ці. Основне значення – самосвітне небесне тіло, що являє собою скупчення розжарених газів, а також переносно. Полярна зірка. Кажуть, що скільки зірок на небі, стільки людей на землі (О.Воропай). Зоря, -і, ор. -ею. Літературне слововживання
  3. зірка — Зоря, (вечірня) зірниця; (падуща) метеор; (хвостата) комета; П. доля, щастя, фортуна, удача; (хто) сов. знаменитість; (на лобі тварин) пляма, цятка; СОВ. ЖМ. орден; мн. ЗІРКИ, (в очах) іскри. Словник синонімів Караванського
  4. зірка — див. звізда Словник церковно-обрядової термінології
  5. зірка — Зіра, зірниця, зірничка, зіронька, зірочка, зірочка-мигачка, зорениця, зоренька, зорина, зоринка, зориця, зориша, зорниця, зоря, зоря-зоряниця, зоряниця, яснозориця, яснозорочка, ясонька, ясочка Фразеологічні синоніми: Божа свічка (за нар. Словник синонімів Вусика
  6. зірка — [з’ірка] -ркие, д. і м. -рц'і, мн. -рки, -рок дв'і з'іркие Орфоепічний словник української мови
  7. зірка — -и, ж. 1》 Самосвітне небесне тіло, що являє собою скупчення розжарених газів. || мн. Дрібні світні частинки; іскри. || перен. Доля, щастя, успіх. 2》 перен. Про дуже видатну, прославлену людину. 3》 Геометрична фігура з гострокінцевими, перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. зірка — Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає. Не дають змоги зробити добру справу. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. ЗІРКА — • "ЗІРКА" - видавниче т-во, що випускало дит. л-ру і п'єси для шкільної сцени. Діяло 1918 — 19 в Полтаві під керівництвом Панаса Мирного. За ред. письменника вийшли "Українські народні казки", зібрані ним разом з братом І. Я. Рудченком, п'єси "Сирітка"... Українська літературна енциклопедія
  10. зірка — ЗІ́РКА (небесне тіло; геометрична фігура; предмет такої форми), ЗОРЯ́, ЗОРЯНИ́ЦЯ поет., ЗІРНИ́ЦЯ поет., ЗВІЗДА́ діал. Холодні зірки мерехтіли в темному небі (О. Довженко); Знімаю зірку на кашкеті, Але назавжди воїном лишусь (М. Словник синонімів української мови
  11. зірка — Зі́рка, -рки, -рці; зі́рки́, зі́ро́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. зірка — ЗІ́РКА, и, ж. 1. Самосвітне небесне тіло, що являє собою скупчення розжарених газів. Є зірки-гіганти, які в мільярди разів перевершують Сонце об’ємами, а також зірки-ліліпути, що в мільйони разів менші за Сонце (Наука.. Словник української мови в 11 томах
  13. зірка — Зірка, -ки ж. 1) Звѣзда, звѣздочка. Візьму тебе саму, як зірку на небі. Мет. 47. 2) — з мітлою. Комета. Харьк. 3) мн. зірки. а) раст. Tagetes р. ЗЮЗО. I. 18. б) Lychnis Chaeredonica. ЗЮЗО. І. 127. ум. зіронька, зірочка. Словник української мови Грінченка