зірка

ЗІРКА – ЗОРЯ

Зірка, -и, д. і м. -ці. Основне значення – самосвітне небесне тіло, що являє собою скупчення розжарених газів, а також переносно. Полярна зірка. Кажуть, що скільки зірок на небі, стільки людей на землі (О.Воропай).

Зоря, -і, ор. -ею. 1. Те саме, що зірка. Що за благодатна ніч! Немає, мабуть, ніде такої ночі, такого неба, таких зір на небі, як на Україні (Д.Морловець); На небі гасли світові зорі, кресала білий вогонь зірниця (Г.Косинка); За це все його й повісили. Мав з ним висіти й Максим, але тоді його зоря ще, мабуть, не закотилася (І.Багряний). 2. Яскраве освітлення горизонту перед сходом і після заходу сонця. Над очеретами війнув вітерець, у безвісті неба засіріла смужка, – передвісник зорі (О.Досвітній); Над горою зеленувато-білим вогнем горіла зоря вечорова (В.Винниченко).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

зірка — зі́рка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири зі́рки Орфографічний словник української мови
зірка — Зоря, (вечірня) зірниця; (падуща) метеор; (хвостата) комета; П. доля, щастя, фортуна, удача; (хто) сов. знаменитість; (на лобі тварин) пляма, цятка; СОВ. ЖМ. орден; мн. ЗІРКИ, (в очах) іскри. Словник синонімів Караванського
зірка — див. звізда Словник церковно-обрядової термінології
зірка — Зіра, зірниця, зірничка, зіронька, зірочка, зірочка-мигачка, зорениця, зоренька, зорина, зоринка, зориця, зориша, зорниця, зоря, зоря-зоряниця, зоряниця, яснозориця, яснозорочка, ясонька, ясочка Фразеологічні синоніми: Божа свічка (за нар. Словник синонімів Вусика
зірка — [з’ірка] -ркие, д. і м. -рц'і, мн. -рки, -рок дв'і з'іркие Орфоепічний словник української мови
зірка — -и, ж. 1》 Самосвітне небесне тіло, що являє собою скупчення розжарених газів. || мн. Дрібні світні частинки; іскри. || перен. Доля, щастя, успіх. 2》 перен. Про дуже видатну, прославлену людину. 3》 Геометрична фігура з гострокінцевими, перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
зірка — Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає. Не дають змоги зробити добру справу. Приповідки або українсько-народня філософія
ЗІРКА — • "ЗІРКА" - видавниче т-во, що випускало дит. л-ру і п'єси для шкільної сцени. Діяло 1918 — 19 в Полтаві під керівництвом Панаса Мирного. За ред. письменника вийшли "Українські народні казки", зібрані ним разом з братом І. Я. Рудченком, п'єси "Сирітка"... Українська літературна енциклопедія
зірка — дістава́ти / діста́ти зо́рі (зірки́) (з не́ба). Робити щось незвичайне, надприродне, нездійсненне. Секретар райкому не надлюдина, не той, хто зірки з неба дістає, але він повинен .. бути найпершим серед перших (Ю. Збанацький). Фразеологічний словник української мови
зірка — ЗІ́РКА (небесне тіло; геометрична фігура; предмет такої форми), ЗОРЯ́, ЗОРЯНИ́ЦЯ поет., ЗІРНИ́ЦЯ поет., ЗВІЗДА́ діал. Холодні зірки мерехтіли в темному небі (О. Довженко); Знімаю зірку на кашкеті, Але назавжди воїном лишусь (М. Словник синонімів української мови
зірка — Зі́рка, -рки, -рці; зі́рки́, зі́ро́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
зірка — ЗІ́РКА, и, ж. 1. Самосвітне небесне тіло, що являє собою скупчення розжарених газів. Є зірки-гіганти, які в мільярди разів перевершують Сонце об’ємами, а також зірки-ліліпути, що в мільйони разів менші за Сонце (Наука.. Словник української мови в 11 томах
зірка — Зірка, -ки ж. 1) Звѣзда, звѣздочка. Візьму тебе саму, як зірку на небі. Мет. 47. 2) — з мітлою. Комета. Харьк. 3) мн. зірки. а) раст. Tagetes р. ЗЮЗО. I. 18. б) Lychnis Chaeredonica. ЗЮЗО. І. 127. ум. зіронька, зірочка. Словник української мови Грінченка