1. Фразеологічний словник української мови

каблук

оббива́ти каблуки́, жарт. Енергійно, темпераментно, багато танцювати. Музика.. Однолітки весело оббивали каблуки на дискотеці. А їй було сумно (З газети). пооббива́ти каблуки́. — Заходьте, не цурайтеся, .. скоро дружки в вінках на весілля вас покличуть…— Пооббиваємо каблуки на весіллі (В. Большак).

трима́ти під каблуко́м кого. Беззастережно підкоряти своїй волі, робити повністю залежним від себе (перев. чоловіка від дружини). Мати художника .. тримала чоловіка і сина “під каблуком” (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каблук — Каблу́к: — дуга, кільце, частина кола [II,IV] — карлючка [X] — карлючка; дуга, частина кола [1] — Неясно, чому каблук, здається, загальновідоме слово, отримало коментар, до речі, непотрібний та неточний: «дуга, кільце, частина кола» (531). Словник з творів Івана Франка
  2. каблук — каблу́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. каблук — Підбір, обцас, (високий) шпилька. Словник синонімів Караванського
  4. каблук — Задник, задничок, закабло, закаблук, закаблучок, каблучок, обцас, усп'яток Словник синонімів Вусика
  5. каблук — -а, ч. Те саме, що підбор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. каблук — Закаблук, закабли, обцас, корок Словник чужослів Павло Штепа
  7. каблук — каблу́к : ◊ зібганий в каблу́к зіщулений, скорчений, зігнутий (ст): На ліжку поверх забутих нот зібгана в каблук з затисненими при очах долонями лежить Ірка (Вільде) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. каблук — КАБЛУ́К (тверда набійка на підошві взуття під п'яткою), ЗАКАБЛУ́К, ПІДБО́Р, КО́РОК, ПІДП'Я́ТОК заст., ОБЧА́С (ОБЦА́С) діал.; ШПИ́ЛЬКА розм. (дуже тонка набійка в жіночому взутті). Словник синонімів української мови
  9. каблук — Каблу́к, -ка́; -луки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. каблук — КАБЛУ́К, а́, ч. Те саме, що підбо́р. Чоботи [в парубків] такі маленькі, на високих каблуках (Мирний, І, 1954, 74); Крутнулась на каблуці молодиця (Головко, II, 1957, 39). Словник української мови в 11 томах
  11. каблук — Каблук, -ка м. 1) Дуга, часть окружности. 2) Снарядъ для спугиванія рыбы, состоящій изъ дуги, концы которой соединены доской, оканчивающейся зубьями въ видѣ гребня; бороздя дно, эти зубцы спугиваютъ мелкую рыбу, попадающую въ поставленную раньше сѣть. Словник української мови Грінченка