1. Фразеологічний словник української мови

каламутити

каламу́тити / скаламу́тити во́ду кому і без додатка. Вносити розлад, неспокій у що-небудь. — Та я ж тебе до хати покликав! .. Думав, зрозумієш, не будеш воду каламутити (Є. Гуцало). не закаламу́тити води́. Мій батько не довго пожиє (поживе), а хоч і пожиє, то .. нікому води не закаламутить (І. Франко); // Підбурювати, підмовляти кого-небудь до якихось протиправних, незаконних дій. (Галина (до Шпиці):) Ви ж раніше самі обіцяли клуб збудувати!.. (Шпиця:) Зараз не збори. Негайно всі в поле! (до Сокола) — А ти води не каламуть (М. Зарудний); — Не раз доводилося показувати їм дорогу з нашої фабрики. Вони вже й тут воду каламутять. Отаманщину відстоюють, Червону Армію готові б поділити (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каламутити — (робити каламутним) колотити, мутити, (воду) бовтати. Словник синонімів Полюги
  2. каламутити — каламу́тити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. каламутити — (воду) колотити, сколочувати, р. мутити; (людей) баламутити, підбурювати, збурювати, підбивати, бунтувати; Р. бентежити, хвилювати. Словник синонімів Караванського
  4. каламутити — див. вередувати; перечити; підбурювати Словник синонімів Вусика
  5. каламутити — -учу, -утиш, недок., перех. 1》 Робити каламутним, нечистим. Каламутити воду [в криниці] — вносити неспокій, розлад; створювати безладдя. 2》 також без додатка, перен. Викликати неспокій, незлагоду, незадоволення; баламутити (у 2 знач.). || Підбурювати, бунтувати. || Бентежити, хвилювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. каламутити — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док. Словник синонімів української мови
  7. каламутити — Каламу́тити, -му́чу, -му́тиш; не каламу́ть, -му́тьмо, -му́тьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. каламутити — КАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, недок., перех. 1. Робити каламутним, нечистим. — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій У чистую оцюю воду? (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  9. каламутити — Каламутити, -мучу, -тиш гл. 1) Мутить, возмущать. А що се ти, собачий сину, тут каламутиш берег мій? Гліб. 2) Смутить, смутьянить, возмущать людей. Словник української мови Грінченка