1. Фразеологічний словник української мови

камінчик

ка́мінь у горо́д чий. Недоброзичливий натяк кому-небудь; що-небудь стосується когось. — Мене ж не вчили колись, як декого, на казенний рахунок. Це вже камінь у мій город — я вчився у школі за рахунок держави (Ю. Збанацький). каміне́ць у горо́д. Дівчина .. глянула на стареньку і, нітрохи не змішавшися, голосно промовила: — Це вже в мій город камінець! (Г. Хоткевич); Всіх розсмішило це його “мілейший”, бо знають, в чий город камінець, одна Ліна, ображена за батька, глянула на Штереверю гостро, серйозно (О. Гончар). камі́нчик у горо́д. І Василина знає, в чий це город камінчик (Г. Хоткевич).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. камінчик — камі́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. камінчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до камінець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. камінчик — Камі́нчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. камінчик — КАМІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до каміне́ць. Сонце стоїть високо, розпечена земля пашить кожною грудочкою, кожним камінчиком (Коцюб., І, 1955, 285); *У порівн. Мільярдами коштовних камінчиків засвітилась роса (Бойч., Молодість, 1949, 146). Словник української мови в 11 томах