камінчик
КАМІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до каміне́ць.
Сонце стоїть високо, розпечена земля пашить кожною грудочкою, кожним камінчиком (Коцюб., І, 1955, 285);
*У порівн. Мільярдами коштовних камінчиків засвітилась роса (Бойч., Молодість, 1949, 146).
◊ [Ки́дати (ки́нути)] камі́нчики (камі́нчик) у чийсь горо́д — те саме, що [Ки́дати (ки́нути)] камінці (каміне́ць) у чийсь горо́д ( див. каміне́ць).
Про неї-бо кажуть, що вона ні одного дня не може пробути без лайки. І Василина розуміє, в чий це город камінчик (Хотк., II, 1966, 64).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- камінчик — камі́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- камінчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до камінець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- камінчик — ка́мінь у горо́д чий. Недоброзичливий натяк кому-небудь; що-небудь стосується когось. — Мене ж не вчили колись, як декого, на казенний рахунок. Це вже камінь у мій город — я вчився у школі за рахунок держави (Ю. Збанацький). каміне́ць у горо́д. Дівчина .. Фразеологічний словник української мови
- камінчик — Камі́нчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)