1. Фразеологічний словник української мови

ковтнути

як (мов, ні́би і т. ін.) ґа́ву ковтну́в. Хто-небудь дуже мовчазний, сумний. — Нам весело, а тобі сумно? — тихо спитала Наталія Миколаївна, підскочивши до нього (Проценка).— Бач, який він гарний! — додала уголос, кинувши очима на Довбню.— Веселий, балакучий. Уже не тебе — мов ґаву ковтнув! (Панас Мирний).

як (мов, ні́би і т. ін.) ми́ла ковтну́в (з’їв). У поганому настрої. Почувши відповідь, пішов і пішов,— мов мила ковтнув (З усн. мови); — Чого це ти, Чіпко, як мила з’їв? — питає (Лушня).— Чого ти журишся? (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковтнути — ко́втнути дієслово доконаного виду однокр. до 'ковтати' діал. ковтну́ти дієслово доконаного виду однокр. до 'ковтати'; випити Орфографічний словник української мови
  2. ковтнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. 1》 Однокр. до ковтати. 2》 розм. Те саме, що випити 1). || без додатка. Випити хмільного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ковтнути — КО́ВТНУТИ, ну, неш, док., діал. Однокр. до ко́втати. Затиснутим кулаком ударив [селянин] його так сильно зверха [зверху] в голову, що Бовдур аж ковтнув головою о стіну (І. Франко). КОВТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, чого і без прям. дод. 1. Однокр. Словник української мови у 20 томах
  4. ковтнути — ВДИХА́ТИ (дихаючи, наповнювати легені повітрям, газом, парою тощо), ВДИ́ХУВАТИ рідше; ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ), ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ), ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), КОВТА́ТИ, ЛОВИ́ТИ, ХАПА́ТИ, СХО́ПЛЮВАТИ (перев. у спол. із сл. повітря). — Док. Словник синонімів української мови
  5. ковтнути — КО́ВТНУТИ, ну, неш, док., діал. Однокр. до ко́втати. Затисну тим кулаком ударив [селянин] його так сильно зверха в голову, що Бовдур аж ковтнув головою о стіну (Фр., І, 1955, 286). КОВТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка, 1. Однокр. до ковта́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. ковтнути — Ковта́ти, -та́ю, -єш, одн. в. ковтнути, -ну, -неш гл. Глотать, глотнуть. Мовчав він, мовчав, тілько знай сльози ковтає. Кв. І. 57. Бідна Леся мабуть добре ковтнула знахарчиного зілля од переполоху. К. ЧР. 156. слинку ковтати. Словник української мови Грінченка