1. Фразеологічний словник української мови

ковінька

ма́тері (бі́сові) його́ (їх, її́ і т. ін.) кові́нька (ко́рінь). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади і т. ін. з приводу чого-небудь. — Так не годиться голові (співати).— Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова,— здержував Чабанця десяцький. — А матері їх ковінька! А що мені до того? (І. Нечуй-Левицький); — Що, дядьку? — Орчики роблю мат-тері його ковінька! Я, Никодим Динька, роблю орчики (М. Зарудний). 2. Уживається для вираження захоплення з якого-небудь приводу. (Марко:) От я й був парубком повного калібру, бісові його ковінька. Ге, та що там згадувати! (З. Мороз).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ковінька — Кові́нька прізвище Орфографічний словник української мови
  2. ковінька — див. кривий; палиця Словник синонімів Вусика
  3. ковінька — -и, ж. 1》 Палиця з загнутим кінцем. Матері його (її і т. ін.) ковінька лайл. — уживається для вираження незадоволення, обурення, досади тощо. 2》 діал. Вид дитячої гри, що нагадує хокей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ковінька — КОВІ́НЬКА, и, ж. 1. Палиця із загнутим кінцем. Петрусь, із дивною ковінькою в руках, сів на своїм місці й почав оглядати залу в бінокль (А. Кримський); На Невському він ішов, немов прокладав собі шлях в джунглях. Словник української мови у 20 томах
  5. ковінька — ПА́ЛИЦЯ (опора при ходінні), ЦІПО́К, ПА́ЛКА, КИЙ, КИЙО́К, ПАТЕРИ́ЦЯ, ПО́СОХ (довга, перев. як ознака статечності); ТРОСТИ́НА (тонка, спеціально оброблена); КОВІ́НЬКА, КО́СТУР, КАРЛЮ́ЧКА, КЛЮ́КА діал. Словник синонімів української мови
  6. ковінька — Кові́нька, -ньки, -ньці; -ві́ньки, -ньок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ковінька — КОВІ́НЬКА, и, ж. 1. Палиця з загнутим кінцем. Петрусь, із дивною ковінькою в руках, сів на своїм місці й почав оглядати залу в бінокль (Крим., Вибр., 1965, 339); У лівій руці він ніс папку, правою спирався на ковіньку (Бурл., Напередодні, 1956, 43). Словник української мови в 11 томах
  8. ковінька — Ковінька, -ки ж. 1) Палка съ загнутымъ концомъ. Родъ дѣтской игры, въ которой ковінькою гоняется обрубокъ дерева или камешекъ. Сим. 6. Отъ этой игры выраженіе: на руку ковінька. Какъ разъ того и надо. Какъ разъ кстати. Сим. Словник української мови Грінченка