1. Фразеологічний словник української мови

коцюба

(до) но́са (й) коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти перев. чийого. Хто-небудь надмірно чваниться, пишається. Коли “майстер гумору” з естради видасть перлину.., він взагалі на коні і до його носа коцюбою не дістанеш (З журналу). носо́чка й коцюбо́ю не діста́ти. Вона .. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Марко Вовчок).

на дві коцюби́. Досить високо. Поки Іван дігнав худобу з села до ліса (лісу), вже сонічко (сонечко) на небі підійшло на дві коцюби (І. Франко).

ні Бо́гу (Бо́гові) сві́чка, ні чо́рту (чо́ртові) кочерга́ (коцюба́, ла́дан, на́довбень, уга́рка, рогачи́лно і т. ін.). 1. Нічим не примітна, посередня людина. (Олеся:) Я білоручка: ні панянка, ні мужичка, ні Богові свічка, ні чортові кочерга (М. Кропивницький); З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові угарка (Укр.. присл..); І що з його (дитини) буде? Ні Богові свічка, ні чортові куришка, ні заміж, ні так, нікуди (Панас Мирний). 2. Нема ніякої користі, толку з кого—чого. Ми за поезію великих почуттів; ми лише проти тієї інтимної лірики, що нічого не стверджує, нічого не заперечує, .. де немає ні глибоких людських переживань, ні справжньої любові, а солоденько-сиропні віршики чи мініатюри, з яких, як кажуть, ні Богу свічки, ні чорту кочерги (А. Малишко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Коцюба — Коцю́ба́ прізвище Орфографічний словник української мови
  2. коцюба — див. КОЧЕРГА. Словник синонімів Караванського
  3. коцюба — див. кочерга Словник синонімів Вусика
  4. коцюба — -и, ж. 1》 Знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим і загнутим кінцем для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; кочерга. 2》 тех. Довгий металевий прут, розплесканий на кінці у вигляді ложки для розмішування розплавленої сталі, чавуну в печі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коцюба — КОЦЮБА́, и́, ж. 1. Знаряддя у формі залізного прута для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу перев. з дерев'яним держаком і загнутим кінцем; кочерга (у 1 знач.). Гриць з тихим усміхом дивиться в огонь, держачи в руках коцюбу (І. Словник української мови у 20 томах
  6. коцюба — КОЦЮБА́, КОЧЕРГА́. — Вона поштурхає коцюбою в печі та й затикає каглу (І. Нечуй-Левицький); З майна вона встигла врятувати лише одну сковорідку та дві кочерги (Ю. Збанацький). Словник синонімів української мови
  7. коцюба — Коцюба́, -би́; -цю́би, -цю́б Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. коцюба — КОЦЮБА́, и, ж. 1. Знаряддя у вигляді насадженого на держак залізного прута з розплесканим і загнутим кінцем для перемішування палива в печі й вигрібання з неї жару, попелу; кочерга. — В коцюби два кінці: один по мені, другий по вас (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. коцюба — Коцюба, -би ж. 1) Кочерга. Мовчи, суко, чорт з тобою! ось я тебе коцюбою! Чуб. 2) Названіе вола съ выступающими впередъ и расходящимися въ стороны рогами, концы которыхъ загнуты наружу. КС. 1898. VII. 45. Словник української мови Грінченка