крендель

викида́ти / ви́кинути колі́нця (колі́нце, колі́но, колі́на). 1. Робити вигадливі рухи, фігури в танці; витіювато танцювати. Танцювали до одуру. Потім Славко почав викидати такі колінця, що всі падали з реготу (П. Колесник); Антон вийшов на коло, вдарив каблуками нових чобіт .. і пройшовся перед Катериною, викидаючи такі коліна, що не можна було уявити (С. Чорнобривець). викида́ти кре́нделі. — Балакали, говорили й мою душеньку звеселили: “збацали” танго. От кренделі викидали! (О. Ковінька). 2. Здійснювати, робити якийсь несподіваний, нерозумний або легковажний вчинок. Брати викидали завжди колінця: то уїдливо здоровкались з ним, то тиркали у слід йому, то навздогінці вигукували не дуже щирі привіти (Панас Мирний); Ті дурні дівчиська здатні викидати які завгодно колінця від ревнощів (В. Козаченко); — Вона (дружина) може таке колінце викинути, що хоч стій, хоч падай (В. Большак); (Зборовський:) Чи згоджуєтесь, панове, на їх шлюб?.. (Микита (набік):) І не собака ж наш кошовий, яке коліно викинув (М. Кропивницький); // Дивувати, вражати кого-небудь чимсь особливим, незвичайним. — Той Василь тихий-тихий, а завжди викине таке колінце, що не всякий і з метким розумом докумекає, — усміхався сам до себе Анатолій (З газети). 3. рідше. Співати, роблячи несподівані переходи в тональності, силі і висоті звуків. І раптом заллється (соловейко) піснею. Які трелі, які колінця викидає! (З газети).

плести́ (писа́ти, випи́сувати і т. ін.) кре́нделі нога́ми, жарт. 1. Іти нетвердою ходою, хитаючись, плутаючи ногами (про п’яного). Дві постаті, обнявшись, плели кренделі по грязюці ногами (А. Головко). 2. Танцюючи, робити незвичні па. ви́писати нога́ми кре́нделя. Танцював весь клас .. Він саме збирався виписати ногами якогось кренделя (Є. Кравченко).