крендель
КРЕ́НДЕЛЬ, я, ч.
1. Виріб із здобного тіста, за формою схожий на вісімку.
З борошна пекли різні паляниці, булки, кренделі, пампушки (О. Іваненко);
– Французька булочка смачнiша за крендель... – сказала я (І. Роздобудько);
// у знач. присл. кре́нделем У формі кренделя.
Я не обертаюсь, але знаю: пес – той не кинеться одразу наввипередки. Стане під хатою, вуха у нього сторч, хвіст – кренделем (В. Близнець).
2. перен., розм. Про погану, негідну людину, що своїми вчинками, діями викликає обурення.
– Та йди ти к чорту! От крендель! (В. Винниченко);
Мені мамка .. у місцевій газеті тоді показувала, як один розумний крендель написав про перспективи нашого спорткомплексу (А. Кокотюха).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крендель — кре́ндель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- крендель — див. хліб Словник синонімів Вусика
- крендель — -я, ч. Виріб із тіста (звичайно здобного), формою схожий на вісімку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крендель — Гугіль Словник чужослів Павло Штепа
- крендель — Еля, ч. Хлопець. Цікавий крендель. Словник сучасного українського сленгу
- крендель — (-я) ч.; мол.; жарт. Хлопець, молодий чоловік. І от я занурилася в інший світ, де всі будинки чотириповерхові і стоять навколо великого озера, а на одному з них живе такий крендель, що нам і не снилося (С. Пиркало, Зелена Маргарита). БСРЖ, 291; ПСУМС, 38. Словник жарґонної лексики української мови
- крендель — викида́ти / ви́кинути колі́нця (колі́нце, колі́но, колі́на). 1. Робити вигадливі рухи, фігури в танці; витіювато танцювати. Танцювали до одуру. Потім Славко почав викидати такі колінця, що всі падали з реготу (П. Фразеологічний словник української мови
- крендель — КРЕ́НДЕЛЬ, я, ч. Виріб із тіста (звичайно здобного), формою схожий на вісімку. З борошна [у пекарні] пекли різні паляниці, булки, кренделі, пампушки (Ів., Вел. очі, 1956, 114). ◊ Кре́нделі (кре́нделя) плести́ (писа́ти, випи́сувати, ви́писати і т. ін. Словник української мови в 11 томах