1. Словник української мови в 11 томах

крендель

КРЕ́НДЕЛЬ, я, ч. Виріб із тіста (звичайно здобного), формою схожий на вісімку.

З борошна [у пекарні] пекли різні паляниці, булки, кренделі, пампушки (Ів., Вел. очі, 1956, 114).

◊ Кре́нделі (кре́нделя) плести́ (писа́ти, випи́сувати, ви́писати і т. ін.) нога́ми:

а) іти хитаючись, різко змінюючи за кожним кроком напрям руху (про п’яного).

Дві постаті, обнявшись, плели кренделі по грязюці ногами (Головко, II, 1957, 91);

б) (жарт.) танцюючи, робити незвичні па.

Танцював увесь клас.. Він саме збирався виписати ногами якогось кренделя (в. Кравч., Квіти.., 1959, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крендель — кре́ндель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. крендель — див. хліб Словник синонімів Вусика
  3. крендель — -я, ч. Виріб із тіста (звичайно здобного), формою схожий на вісімку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. крендель — Гугіль Словник чужослів Павло Штепа
  5. крендель — КРЕ́НДЕЛЬ, я, ч. 1. Виріб із здобного тіста, за формою схожий на вісімку. З борошна пекли різні паляниці, булки, кренделі, пампушки (О. Іваненко); – Французька булочка смачнiша за крендель... – сказала я (І. Роздобудько); // у знач. присл. Словник української мови у 20 томах
  6. крендель — Еля, ч. Хлопець. Цікавий крендель. Словник сучасного українського сленгу
  7. крендель — (-я) ч.; мол.; жарт. Хлопець, молодий чоловік. І от я занурилася в інший світ, де всі будинки чотириповерхові і стоять навколо великого озера, а на одному з них живе такий крендель, що нам і не снилося (С. Пиркало, Зелена Маргарита). БСРЖ, 291; ПСУМС, 38. Словник жарґонної лексики української мови
  8. крендель — викида́ти / ви́кинути колі́нця (колі́нце, колі́но, колі́на). 1. Робити вигадливі рухи, фігури в танці; витіювато танцювати. Танцювали до одуру. Потім Славко почав викидати такі колінця, що всі падали з реготу (П. Фразеологічний словник української мови