крутитися

(аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила (Оленка), забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, пішло все ходором (Панас Мирний); Куля пробила ногу вище коліна, в очах почорніло, світ пішов обертом (Іван Ле). 2. Хто-небудь втрачає здатність чітко мислити, правильно сприймати дійсність через сильне хвилювання, радісні чи сумні події. Дух спирається в Галиних грудях від щастя; світ крутиться перед очима (Панас Мирний); (Красовська:) Тут своя оказія, просто аж світ в очах макітриться, а вона ще з якимись там спектаклями! (Олена Пчілка); Сидів близько, говорив пошептом (пошепки), а в Марусі завертівся весь світ перед очима (Г. Хоткевич); Оженився — зажурився, аж світ замакітрився (Укр.. присл..); Розстрілювали чи й так штовхали (людей фашисти) з кручі в прірву. Володя відчув, як світ йому .. пішов обертом (Іван Ле); Синова відповідь приголомшила Лукерку Василівну. Аж білий світ пішов перекидьки перед очима у неї (І. Сенченко); У Галі світ в очах пішов ходором, і товстою дерев’яною ложкою увірвала вона з усієї сили Василя по гуластому носі (Панас Мирний). 3. Хто-небудь сп’янів. (Вельцель:) Йому досить одну чарочку випити, щоб уже й світ замакітрився (Леся Українка); (Іван (до Семена і Одарки):) А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені, я зараз вип’ю, щоб світ мені замакітрився (М. Кропивницький).

ве́ртиться (кру́титься) в голові́ у кого. 1. Хто-небудь ніяк не може пригадати щось. У мене зараз не вертиться в голові й жодна фраза з тих запальних і довгих наших розмов, які заповнювали всі вихідні вечори (З газети); Слова відомої пісні крутяться в голові у мене, але які саме, не знаю (З усн. мови). 2. Постійно, весь час виникає у свідомості, в уяві кого-небудь. У генерала, який перебував у стані надзвичайного нервового напруження, вертілося в голові незбориме бажання застрелити негідника, що зрадив своїх однодумців (З журналу); Після дідових розповідей в голові вразливого хлопчика крутилися героїчні картини минулих років (З газети).

ве́ртиться (кру́титься) на ду́мці (на умі́, на га́дці) у кого. Хтось весь час думає про кого, що-небудь. — Та сідайте ж бо! — припрохувала Хима, а в самої вертілось на думці: “Головонько ж моя бідна! Чим же прийматиму свата?” (М. Коцюбинський); В кожної доярки вертілося на думці: а навіщо ж ти Марка зігнав (з ферми)? (К. Гордієнко); А п’ятнадцять карбованців так і вертяться у мене на умі. Уже я розщитала (розрахувала) собі, чого й купити... (Панас Мирний); — От так ми (мені) до рання на гадці вертілося!.. (І. Франко).

ве́ртиться (кру́титься) на язиці́ (на язику́). 1. у кого і без додатка. Хто-небудь готовий або хоче сказати щось. — Як спали, Палагночко, душко? — На язиці у неї вертілась одповідь: — Гаразд, як ви? (М. Коцюбинський); Як він любо говорить! Де й ділися ті паскудні, стиляжно-дикунські слова, що раніше вертілися в нього на язиці (В. Речмедін); Він глянув на Покотила — той ледве стримувався, аби не випалити те, що у нього вертілося на язику... (С. Голованівський); Отруйні, ущипливі слова вже крутилися на язиці, але у Малахова стало глузду їх не вимовити (В. Собко). 2. Ніяк не пригадується (про що-небудь добре відоме, але забуте в даний момент). Зараз Василь із сумом пригадував, скільки важливого він забув сказати, на язику вертілося, та от вислизнуло (Ю. Яновcький).

верті́тися (крути́тися) на нога́х. Невтомно працювати, весь час перебувати в русі. І рухлива, повна енергії й бажання все знати, все зрозуміти, вертілася (Флора) на ногах (Г. Коцюба).

верті́тися (крути́тися) пе́ред очи́ма (на оча́х). 1. у кого. Набридати кому-небудь своєю присутністю. (Запорожець:) Дайте нам свободу! (До Кошового). Вірно я кажу? (Кошовий (на піч):) Діду, вірно ми говорим? (Демид:) Ідіть, не крутіться перед очима... (О. Довженко). 2. Невідступно виникати в уяві кого-небудь. Приходжу додому. Що за знак? З ума не сходить моя дівчина: так перед очима і вертиться (Панас Мирний).

верті́тися (крути́тися) як (мов, ні́би і т. ін.) му́ха в окро́пі. Бути дуже зайнятим, заклопотаним. Массаковський тільки дивився, як вона вертілася мов муха в окропі (І. Нечуй-Левицький); (Харитина:) Отак день у день! Як муха в окропі крутюсь (кручусь) (І. Карпенко-Карий); — Та що з тобою, Тихоне? — дивувалися товариші.— А те, братці, що цілісінький день крутився як муха в окропі, а ввечері вирішив занести до сільради обіцяне (В. Речмедін). як му́ха в окро́пі. — Юрій Зварич не помічав цих змін у природі. Він з ночі до ночі як муха в окропі (М. Івасюк).

ви́тися (звива́тися, крути́тися і т. ін.) в’юно́м (ли́сом) біля кого, навколо кого. Підлещуючись, догоджати кому-небудь, упадати біля когось. Як відходили (панотчики), то червоний стукав тяжкою ходою, неначе ведмідь, блідий же вився лисом коло нього (Л. Мартович); Біля нього (Піскового) в’юном крутився старий Митрофан Лизя (Іван Ле). викру́чуватися в’юно́м. Мати в’юном викручувалася навколо знатної гості і аж надто принижувалася улесливістю (А. Хижняк).

голова́ кру́титься (моро́читься, па́морочиться, макі́триться і т. ін.) / закрути́лася (заморо́чилась, запа́морочилася, замакі́трилася і т. ін.) чия, у кого, кому і без додатка. 1. Кого-небудь охоплює стан, при якому все ніби хитається. В глибоких ямах, серед задухи й смороду, од яких крутиться голова, працюють… тисячі робітників (М. Коцюбинський); На рундуку у неї голова закрутилася, ув очах потемніло і.., як сніп, вона повалилася додолу (Панас Мирний); Глянув (Улас) униз, і в його голова заморочилась (І. Нечуй-Левицький); Здавалось, хвилина — і голова йому запаморочиться, він упаде під людські ноги (Ю. Збанацький); Я ж уроки вчив, аж голова замакітрилась (О. Донченко). 2. Хто-небудь розгублений, приголомшений чимось (сильними враженнями або численними справами, турботами тощо), не знає, що робити, як діяти. У всій його постаті вчувалася впевненість бувалого вояки, котрому за найтяжчої скрути не паморочиться голова (Ю. Бедзик); — І все про електрику та механіку торохтіли. І так всю дорогу, аж голова в мене замакітрилась (В. Добровольський)

ду́мка кру́титься (ве́ртиться) в голові́ у кого і без додатка. Хто-небудь постійно думає про когось—щось. Петру .. хочеться щось спитати в Іона, але він не наважується. А думка крутиться в голові, не дає спокою (М. Чабанівський); Я дивився на хату, розглядав оселю, а в мене все вертілася в голові думка, через що пропала та земля, як Свікліцький з дідича став наймитом (І. Нечуй-Левицький).

крути́тися / покрути́тися на слизько́му. Перебувати в скрутному становищі, зазнавати труднощів. — Торгових людей татарських за Перекоп не пускати. Нехай покрутяться на слизькому, гаспиди (Н. Рибак).

крути́тися як (мов, на́че і т. ін.) бі́лка в ко́лесі. Бути весь час заклопотаним; мати багато роботи, турбот і т. ін. — Лемех крутиться наче білка в колесі, незважаючи на погане здоров’я (В. Москалець).

як не крути́ся. Що не роби, нічого не вдієш. — Що ж, братику рідненький, як не крутися, а видно, нам удвох в одній упряжці не йти — доведеться ділитися (спадщиною) (М. Стельмах).