легше

ле́гше на го́лову кому і без додатка. Менше у когось турбот, переживань і т. ін.; спокійніше, приємніше комусь. — Нехай там казяться! Нехай трохи побрикаються, то на голову буде легше,— шепотіла Настуся (І. Нечуй-Левицький).

ле́гше на поворо́тах. Уживається як застереження, погроза, попередження або порада поводити себе по-іншому, краще, не говорити зайвого і т. ін. — Може б, ви легше на поворотах, товаришу Кульчицький,— скипів Мірошниченко.— Ця дрібнобуржуазна стихія вас хлібом годує і кров’ю своє зерно захищає (М. Стельмах); — Ти гляди мені! Бо я теж гарячий… Ти легше на поворотах! (А. Головко). поле́гше на поворо́тах. — Може, ти й стрельнув тоді навмисне коло моєї хати. — Ну-ну! Полегше на поворотах,— чмихнув Кукса (В. Кучер).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легше — ле́гше прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. легше — присл. Вищ. ст. до легко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. легше — ЛЕ́ГШЕ, присл. Вищ. ст. до ле́гко. [Кіндрат Антонович:] Ну, а скажи від серця, не виховуючись, легше тобі тепер живеться, правда, легше? (М. Словник української мови у 20 томах
  4. легше — ле́гше (ле́кше): ♦ ле́гше попсу́ти, як напра́вити → попсути ♦ ле́кше ганьби́ти, ніж самому зроби́ти → ганьбити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. легше — Легше говорити, ніж зробити. Говорять тому, хто багато обіцяє зробити. Легше десятьом подарувати, чим в одного просити. Роздавати своє добро легше, ніж просити в когось. Легше словами кидати, ніж шаблею махати. Говорять тому, хто багато обіцяє зробити. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. легше — Ле́гше, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. легше — ЛЕ́ГШЕ, присл. Вищ. ступінь до ле́гко. [Кіндрат Антонович:] Ну, а скажи від серця, не виховуючись, легше тобі тепер живеться, правда, легше? (Крон., II, 1958, 248); Василь Васильович, мов крізь сон, відчув укол, рятівна рідина влилась під шкіру, і йому стало легше (Дмит., Наречена, 1959, 128). Словник української мови в 11 томах