1. Фразеологічний словник української мови

лепетливий

лепетли́вий на язи́к. Той, який любить багато говорити; балакучий, язикатий. — Зануда на язик лепетливий, а ми люди убогі: боїмося поговору (І. Нечуй-Левицький); // Який може почуте переказати іншим, розголосити таємницю. — А Палладій лепетливий на язик, скаже ще комусь, а хтось довідається (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лепетливий — лепетли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лепетливий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  3. лепетливий — -а, -е. Який багато лепече; говіркий. Лепетливий на язик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лепетливий — ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ, а, е. Який багато лепече; балакучий. Давненько та лепетлива Мелася Чубатка по тім березі [живе] (Марко Вовчок); Дух йому перехопило й мову заціпило, наш речник та балаклій [балакун], ставши аж ніяк не лепетливим, міг тільки пробекати: Е-е-е.. Словник української мови у 20 томах
  5. лепетливий — БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. лепетливий — Лепетли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лепетливий — ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ, а, е. Який багато лепече; говіркий. Давненько та лепетлива Мелася Чубатка по тім березі [живе] (Вовчок, VI, 1956, 334); Дух йому перехопило й мову заціпило, наш речник та балаклій [балакун], ставши аж ніяк не лепетливим... Словник української мови в 11 томах
  8. лепетливий — Лепетли́вый, -а, -е Болтливый. Левиц. І. 399. Словник української мови Грінченка