1. Словник української мови у 20 томах

лепетливий

ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ, а, е.

Який багато лепече; балакучий.

Давненько та лепетлива Мелася Чубатка по тім березі [живе] (Марко Вовчок);

Дух йому перехопило й мову заціпило, наш речник та балаклій [балакун], ставши аж ніяк не лепетливим, міг тільки пробекати: Е-е-е... (О. Ільченко);

Ненавиджу я тих лепетливих дам, що дзиґорять, як ті сороки (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Сніг лежав уже по самих ярках та затінках, а то скрізь позбігав лепетливими дзюркотливими струмками (Б. Грінченко).

◇ (1) Лепетли́вий на язи́к – той, який любить багато говорити; балакучий, язикатий.

– Зануда на язик лепетливий, а ми люди убогі: боїмося поговору (І. Нечуй-Левицький);

// який може почуте переказати іншим, розголосити таємницю.

– А Палладій лепетливий на язик, скаже ще комусь, а хтось довідається (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лепетливий — лепетли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лепетливий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  3. лепетливий — -а, -е. Який багато лепече; говіркий. Лепетливий на язик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лепетливий — лепетли́вий на язи́к. Той, який любить багато говорити; балакучий, язикатий. — Зануда на язик лепетливий, а ми люди убогі: боїмося поговору (І. Нечуй-Левицький); // Який може почуте переказати іншим, розголосити таємницю. Фразеологічний словник української мови
  5. лепетливий — БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. лепетливий — Лепетли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лепетливий — ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ, а, е. Який багато лепече; говіркий. Давненько та лепетлива Мелася Чубатка по тім березі [живе] (Вовчок, VI, 1956, 334); Дух йому перехопило й мову заціпило, наш речник та балаклій [балакун], ставши аж ніяк не лепетливим... Словник української мови в 11 томах
  8. лепетливий — Лепетли́вый, -а, -е Болтливый. Левиц. І. 399. Словник української мови Грінченка