1. Словник української мови в 11 томах

лепетливий

ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ, а, е. Який багато лепече; говіркий.

Давненько та лепетлива Мелася Чубатка по тім березі [живе] (Вовчок, VI, 1956, 334);

Дух йому перехопило й мову заціпило, наш речник та балаклій [балакун], ставши аж ніяк не лепетливим, міг тільки пробекати: Е-е-е… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 469);

*Образно. Сніг лежав уже по самих ярках та затінках, а то скрізь позбігав лепетливими дзюркотливими струмками (Гр., II, 1963, 477).

◊ Лепетли́вий на язи́к — балакун.

— Не казала, бо Зануда на язик лепетливий, а ми люди убогі: боїмось поговору (Н.-Лев., III, 1956, 332).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лепетливий — лепетли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лепетливий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  3. лепетливий — -а, -е. Який багато лепече; говіркий. Лепетливий на язик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лепетливий — ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ, а, е. Який багато лепече; балакучий. Давненько та лепетлива Мелася Чубатка по тім березі [живе] (Марко Вовчок); Дух йому перехопило й мову заціпило, наш речник та балаклій [балакун], ставши аж ніяк не лепетливим, міг тільки пробекати: Е-е-е.. Словник української мови у 20 томах
  5. лепетливий — лепетли́вий на язи́к. Той, який любить багато говорити; балакучий, язикатий. — Зануда на язик лепетливий, а ми люди убогі: боїмося поговору (І. Нечуй-Левицький); // Який може почуте переказати іншим, розголосити таємницю. Фразеологічний словник української мови
  6. лепетливий — БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙ розм., ПАЩЕКУВА́ТИЙ розм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше; ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  7. лепетливий — Лепетли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лепетливий — Лепетли́вый, -а, -е Болтливый. Левиц. І. 399. Словник української мови Грінченка