лепетун
ЛЕПЕТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто багато лепече; говорун.
— Ти, Давиде, їй-бо, лепетун, — грає очима Уляна. — Щодня щось таке вигадаєш (Стельмах, Хліб.., 1959, 496).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лепетун — лепету́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- лепетун — див. балакучий Словник синонімів Вусика
- лепетун — -а, ч., розм. Той, хто багато лепече; говорун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лепетун — ЛЕПЕТУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто багато лепече; базіка. – Ти, Давиде, їй-бо, лепетун, – грає очима Уляна. – Щодня щось таке вигадаєш (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- лепетун — БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛЕПЕТУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше, ЛЕПЕ́ТЯ діал.; БАЛЯНДРА́СНИК розм., БАЛАГУ́Р розм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Й розм. Словник синонімів української мови
- лепетун — Лепету́н, -на́; -туни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лепетун — Лепетун, -на́ м. Болтунъ. Желех. Словник української мови Грінченка