лихий

бода́й (щоб) лихи́й узя́в (злиза́в, побра́в і т. ін.) кого, що, лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. — Щоб їх (запорожців) лихий злизав із їх юродством!— каже Шрам.— Їм усе смішки! Не раз і самому Хмельницькому підносили вони гіркої (П. Куліш).

до бі́сової (лихо́ї, чо́ртової і т. ін.) ма́тері; к бі́совій (лихі́й, чо́ртовій і т. ін) ма́тері кого, що і без додатка, лайл. 1. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, обурення, гніву і т. ін. з якогось приводу. — О, я знаю, ти од цього (вчинку) відмовишся й під петлею. Але це правда. І до бісової матері всі теорії. Я практик. Знаєш, скільки вже на моєму рахунку… (Ю. Мушкетик); З хати димом, з двору вітром к чортовій матері (Укр.. присл..); Невкипілий сказав гаряче: — Правильно каже Юхим. І к чортовій матері! Сидиш у кругу, так кругову й пий! А хитрувати нічого. (А. Головко). ну к лихі́й (нечи́стій) ма́тері кого. (Копистка:) Випий, зіронько!.. Та випий, ну тебе к лихій матері! (Параска:) От сатана, таки спокусив (М. Куліш); — Та ну тебе к нечистій матері!— скрикнув Лушня, як увірвав його по плечу Чіпка (Панас Мирний). 2. з дієсл. Уживається для підсилення висловлюваного; дотла, нанівець, неодмінно і т. ін. Ти дома тільки спала та вилежувалася… У тебе обіду не діждешся; у тебе і хліб глевкий, і з хати к бісовій матері тепло випустиш (Панас Мирний); // Без сліду, геть. Через мить вода вирвала к нечистій матері у нього (Йоньки) люльку з зубів і змила з голови бриля.— Переймай! — загорланив він, вигрібаючись із води (Григорій Тютюнник). к бі́совій (лихі́й) ма́мі. — От взяв би — р-раз, р-раз, розвалив би (гуральню) к бісовій мамі, зрівняв би з землею, щоб і пам’ять пропала на віки вішні (вічні) (М. Коцюбинський); Мати розповіла, що складав старий стіжок соломи за хлівом і вже вершити почав, як прийшло йому в голову чогось у хату сходити. Тільки він туди зайшов, бачить у вікно: зірвало вихором вершняк, закрутило понад садом і понесло к лихій мамі (Григорій Тютюнник); — Е, синок,— мовив старий, не зводячи на нього очей,— якби я за кожним словом у кишеню ліз, то вже б давно кишені пообдирав к лихій мамі… (Григір Тютюнник). 3. перев. зі сл. забира́тися, йти, гна́ти і т. ін. Уживається для вираження небажання терпіти чиюсь присутність; геть, подалі звідси і т. ін. — А як не хоче (Ярина), то забирайтесь собі всі к чортовій матері, я знайду інших! (Леся Українка); — Цить, підла,— крикнув на неї (Уляну) пан.— Не реви, а не то убирайся к бісовій матері (Панас Мирний); — Та ж би там, у столиці, побачивши таке диво, зараз би нагнали і к лихій матері: “Ачу, невмиване, на село до ціпа!..” (М. Коцюбинський); (Ївга:) Коли б ви, паниченьку, зділали (зробили) милось (милість) та швидше допросили мого Левка! — Якого там Левка? Піди собі к нечистій матері з ним!.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — Гетьте к нечистій матері! — Крикне жорстокий запорожець.— Якого біса лазите передо мною? (П. Куліш); (Гайда (по телефону до Крикуна):) Негайно забирайтеся звідси до чортової матері (О. Корнійчук); — Інспекція з штабу армії! — Доповів черговий.— Жени їх до чортової матері! — Розсердився Боженко.— Мені не інспекція потрібна, а люди! (О. Довженко). 4. тільки до бі́сової ма́тері кого, чого, фам. Дуже багато кого-, чого-небудь. Розвелось їх (“зірок”, “зірочок”) до бісової матері, та все неяскраві (З газети).

з (лихо́го) о́ка; з (лихи́х) оче́й, зі сл. тра́питися, ста́тися і т. ін., перев. із запереч. Від погляду недоброзичливої людини; наврочення. Остерігалися, щоб чогось не трапилося коням чи волам “з ока” (М. Стельмах); — Їхали в місто на нараду, можна сказати, справжнім героєм, а повернулись в такому стані. — Чи не з лихого ока? — пробувала жартувати лікарка (І. Цюпа); Явдоха узяла води, .. збризнула його (сотника) тою водою, далі злизала язиком хрест-нахрест через вид, щоб з очей чого не сталось (Г. Квітка-Основ’яненко).

злі (лихі́) язики́. Люди, які пліткують, ведуть недоброзичливі балачки; пліткарі. Вже не раз важка хвороба валила комісара в ліжко. Іноді злі язики плескали, що це вже прийшов йому кінець (Ю. Збанацький); — Потоцький на Сейм не їздив, саме захворів, хоч злі язики плескали, що навмисне замкнувся в замку… (Я. Стецюк); — Оце і все, як на духу, розказав. А лихі язики ще всяке несусвітне додають (М. Стельмах).

к лихі́й годи́ні; у лихо́ї годи́ни. Уживається для вираження незадоволення, несхвалення і т. ін. — Оце трахнув! Трохи голови не збив к лихій годині! (Григорій Тютюнник); — Та не бери ти стільки, бо підірвешся к лихій годині, Максиме (М. Зарудний); Як вони його (буряк) там буртували в лихої години, .. запрівся (Григорій Тютюнник).

лиха́ (гірка́, щерба́та і т. ін.) до́ля 1. чия. Хто-небудь нещасливий, безталанний. — А давно ж вони (Лящі) померли, бабусю? — Давненько, моє серце ..— Се, мабуть, чи не до них (до Лящів) ішла? — До їх, бабусю, та лиха моя доля (Марко Вовчок). лиха́я до́ленька. Над Іквою було село, У тім селі на безталання та на погибель виріс я. Лихая доленька моя! (Т. Шевченко). 2. Горе, нещастя. — Рідний брат мій в Америці, Марко. Ще до визволення Галичини пішов світ за очі. Лиха доля погнала (І. Цюпа); Тогді (тоді) найбільш нам допікає, коли зла доля однімає, Що в нас всього миліше єсть (І. Котляревський).

лихе́ (пога́не, зле і т. ін.) о́ко. 1. Той, хто здатний зробити неприємність, вчинити зло; недобра, недоброзичлива людина. Старий зітхнув і тихіше додав: ..— До мене тихцем, щоб лихе око не бачило, приходь (М. Стельмах); Предовга валка клекотливо посувалася в безмовні ліси, геть від людських осель, від лихого ока (П. Загребельний); — Ну, ти цього не кажи. Сміливий (Омелян)! А коли до мене приїжджає, то ніяке погане око не побачить (М. Стельмах); На дерев’яній обшивці (вітряків) іноді викарбовувалися й магічні знаки, які начебто оберігали від “дурного ока” (З журналу). 2. у кого і без додатка. Погляд людини, з яким пов’язують неприємність, нещастя і т. ін. Їх (грона винограду) стережуть від лихого ока та всяких пригод начеплені на кілки овечі, коров’ячі та кінські черепи (М. Коцюбинський); Він на пасіці як у дозорі: здатен-бо ж оберегти бджолу від злого ока (О. Гончар); Старші люди, які вміють “шептати на добро”, замовляють на Кузьму й Дем’яна пристріт — наврочування недобрим оком, заздрістю, надмірним здивуванням тощо (З журналу). лихі́ о́чі. — Не витріщайсь на дитину.. — Хіба в мене такі вже лихі очі? — знічено каже Христолобенко та й відходить од коляски (Є. Гуцало).

лихи́й (рідше нечи́стий, ді́дько і т.ін.) попу́тав кого і без додатка. Хто-небудь зробив щось погане, допустив помилку, не передбачивши небажаного результату; піддався спокусі. Гуменя того монастиря, де я була, казала: зробила ти гріх тяжкий .. То тебе, каже, лихий попутав (Панас Мирний); — Може, й справді звір який хлопця доп’яв або лихий попутав (П. Колесник); — Не прикидайся, Левку, овечкою. Хто мої ліси обкрадає? Левко похнюпився: — Був гріх, милостивий пане, в минулому році, попутав нечистий (М. Стельмах); — А вже найбільша моя провина — що дідько попутав мене, нараяв чи напоумив мене одружитися (Т. Масенко); // з інфін. Хтось необдумано вирішив щось зробити, зважився, спокусився на щось. Та лихий його попутав провідати (дізнатися) про Хруща (Панас Мирний); І попутав же його (чоловіка) нечистий зв’язатися з тими пасажирами (В. Собко). лихи́й поплу́тав. Цього гріха Артем і сам собі не міг дарувати.— Лихий поплутав, — говорив він, виправдуючись (В. Гжицький).

лихи́й зна́є кого, що. 1. Уживається для вираження необізнаності, невпевненості в чомусь і т. ін.; невідомо, незрозуміло. Лихий їх знає, Чого вони з тим поганим Льохом поспішають (Т. Шевченко); — Ховай, бабо, ховай (п’ятизлотник)! Заховаєш лихий знає кому!.. (М. Коцюбинський); Лихий їх зна, що там робили,— Було не видно з-за могили (І. Котляревський). 2. Уживається для вираження незадоволення кимсь, осуду когось і т. ін. Забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (одружитися з дівчиною). ..А жіночки… лихий їх знає! Уже сміялися над ним! Вони цю справу носом чують (Т. Шевченко).

лихи́й на ї́жу. Той, хто любить добре і багато їсти, хто швидко їсть. Лихий на їжу. Коли б до роботи такий прудкий (О. Копиленко).

лихи́й на язи́к, несхв. Який дошкульно висловлюється, говорить неприємні, непристойні речі і т. ін. Такий був лихий на язик чоловік, що з ним краще не вести розмови (З газети).

лихи́й не ві́зьме кого, жарт. Нічого поганого не станеться з ким-небудь. — От, дурів, дурів, та таки й збіг на свою стежку! Тепер його (Чіпку) лихий не візьме! піде собі жити… (Панас Мирний). яки́й лихи́й ві́зьме? — Живий-здоровий? — А який мене лихий візьме, товаришу генерал? (Ю. Бедзик).

лихи́й несе́ / прині́с (поні́с) кого, що, зневажл. Уживається для вираження незадоволення з приводу небажаної появи кого-, чого-небудь або небажаного руху кудись; іде хтось. Аж ось лихий царя несе З законами, з мечем, з катами (Т. Шевченко); (Марися) Хотіла вчора увечері вийти до Миколи, аж тут лихий приніс письмоводителя (І. Карпенко-Карий).

лихи́м (злим) о́ком, зі сл. погляда́ти, диви́тися і т. ін. Сердито, з неприязню, зі злістю і т. ін. А тим часом Роман, орючи свою нивку, скоса поглядає на брата лихим оком (М. Коцюбинський); Гості з-поза столиків не вгавають іззиратися лихим оком на мене, винуватця! (Л. Мартович); Гайдук засопів, порипів ліжком, блимнув лихим оком: — Ти що, мо, продавать мене зібрався? (А. Дімаров); Перш ніж на батька оглянутися, хлопчик відчув,— той різонув лихим оком. Крадькома оглянувся... (Г. Колісник); Батько все-таки на його (на нього) злим оком дивиться (Сл. Б. Грінченка).

на (яко́ї) лихо́ї годи́ни, зневажл. Навіщо, для чого. — І скажіть мені: на якої лихої години все добивались, щоб оту цензуру одмінити? (Панас Мирний).

(не) взя́в би лихи́й кого, що. 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. Лихий узяв би таку ситуацію (З газети); А не взяв би лихий оті рекомендації та поради, які ні до чого доброго не привели (З журналу). 2. жарт. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь і т. ін.; хороший. —Ой, добра ж оця настоєчка, взяв би її лихий! (І. Нечуй-Левицький); —Такий розумник, не взяв би його лихий (З журналу).

не помина́ти ли́хом (рідше лихи́м сло́вом) кого і без додатка.Згадуючи когось, не говорити про нього нічого поганого. — Жінко моя кохана! не поминай лихом мене, безщасного (Марко Вовчок); — Матір побачиш — кланяйся. Хай не поминає лихом дочку свою непутящу (О. Гончар).

ні к лихі́й годи́ні. Ні до чого, нікуди, зовсім. — Е, це діло ні к лихій годині не годиться! (Григорій Тютюнник).

отуди́ к лихі́й годи́ні! (до бі́са! і т. ін.), лайл. Уживається при висловленні здивування, невдоволення, досади і т. ін. — Галя… — знову (Христя) перехрестилася: — повісилась… — Отуди к лихій годині! — виторопивши очі, сказав Грицько та й замовк (Панас Мирний); Ви не маєте вже ліса (лісу)? Отуди до біса! (Леся Українка); — Паровоз негодящий.— Отуди к бісу! — прогудів у тиші густий бас (А. Головко).

пога́ний (лихи́й) на о́ко (на о́чі), етн. За народними прикметами, людина, що поглядом може зурочити, завдати шкоди. Моя сусіда погана на око, на що не гляне — все призводить до втрати (З усн. мови).

сумно́ї (лихо́ї, недо́брої і т. ін.) па́м’яті. Уживається для вираження негативних емоцій при згадці про кого-, що-небудь, при оцінці когось, чогось. Церква Богородиці Пирогощої зникла в сумної пам’яті тридцяті роки (З газети); Шкідливу, руїнницьку роботу провадили в нашій мові лихої пам’яті футуристи (М. Рильський); Людяне ставлення до засланого поета (Т. Г. Шевченка) дорого коштувало Бутакову. Він попав під нагляд чорної пам’яті ІІІ відділу (З газети).

як (лихі́й (пече́ній, тій і т. ін.)) боля́чці, зі сл. годи́ти. Дуже запопадливо, надзвичайно. Вони годили Грицаєві, як болячці, й мусили кидати роботу та панькатися з дідом (І. Нечуй-Левицький); (Домаха:) Ти догоджав Прісьці? (Карпо:) Годив, як лихій болячці (М. Кропивницький); Старі дуже любили свою дитину, годили їй, як болячці печеній, та й розбалували (О. Стороженко); За що ти мене так зіпсував? Чи це твоя подяка за моє добре серце? Я ж тобі завсіди годив, як тій болячці (Л. Мартович).

як (мов, ні́би і т. ін.) лихи́й (рідше нечи́стий, біс і т. ін.) попу́тав кого і без додатка. Сталося з ким-небудь щось неприємне, небажане; не пощастило комусь. Думалось, хоч дочка не буде такою. Аж воно, бач, мов лихий попутав. І вона Богдановою дорогою пішла (І. Цюпа).

яко́ї бі́сової (вра́жої, лихо́ї і т. ін.) ма́тері, фам., лайл. Уживається для вираження обурення, незадоволення діями, намірами кого-небудь і т. ін.; чого, що. — Якої бісової матері їм треба? Чого вони так себе поводять? Заспокойте. Розберіться (З газети); // з дієсл. Чому, через що, з якої причини. — Якої вражої ти матері сумуєш? (П. Гулак-Артемовський).