лихий

ЛИХИ́Й¹, а́, е́.

1. Який чинить лихо, здатний чинити лихо; протилежне добрий.

Кажуть люди, що дуже лихий, немилосердний був пан до своїх кріпаків (з переказу);

– Лихі, мабуть, люди ці Книші? – каже Кармель (Марко Вовчок);

* Образно. Декотрі з жінок завидували Хіврі, що в неї свекруха не лиха (Грицько Григоренко);

Чим далі в ніч, тим хата чужішає: хтось лихий чалапає по долівці (В. Дрозд);

Мовчки ждуть козаки... Від лихої руки Не минути цю ніч їм напасті (І. Манжура);

// у знач. ім. лихи́й, хо́го, ч. Чорт; нечиста сила.

Сивилла грошики в калитку, Піднявши пелену і свитку, – Ізслизла, мов лихий злигав (І. Котляревський);

Наші предки вірили: різні барвисті зображення, орнаменти здатні заполонити увагу лихого і відвернути його від людей (із журн.).

2. Дуже злий, сердитий, розлючений.

А що мачуха лиха удалася: свою дочку любить, а дідової не жалує... (з казки);

– Облиймо бісову бабу холодною водою, .. може, не буде така палка та лиха (І. Нечуй-Левицький);

– Кажуть, мулла Смаїл лихий на сина, що не хоче сватати Шерфе (М. Коцюбинський);

І мати вже не пізнавала свого Дмитра – таким він став лихим і впертим (М. Стельмах);

Вона не пішла на квартиру до племінника, бо була лиха на Софію (А. Дімаров);

Спить у казці лиха бабаюка (М. Вінграновський);

// Який виражає недобрі наміри.

Хуса – чоловік середнього віку, дуже чорнявий, кучерявий, кремезний, вираз обличчя у нього не лихий, але владний (Леся Українка);

Зима .. завжди здавалась дівчині мертвою й лихою (В. Підмогильний);

Лихі усмішки ледь-ледь пробились на хліборобських обличчях (М. Стельмах).

3. Сповнений лиха, страждання.

Зашуміли гори, забриніли води, Зазнала Лисичка лихої пригоди (І. Франко);

Страшно знову переживати лихі дні сього сирітського, часто голодного і холодного дитинства (В. Дрозд);

// Який несе з собою лихо, страждання.

[Марина:] Я певна, що Герцик прибув до нас з лихим заміром... (М. Кропивницький);

// Недобрий з певного погляду; поганий.

Вона перелякалася так сильно його слів, неначе схоплена на лихім учинку (О. Кобилянська);

Іван нагадує собі ту хвилю, коли він привіз раз додому лихі оцінки (А. Крушельницький);

Настас відчув голод і лихе тремтіння в колінах (І. Білик);

Диригенти-початківці вправляються в тактуванні перед дзеркалом, щоб вчасно позбутися лихих навичок (з навч. літ.);

// Недоброякісний, недостатній і т. ін.

Стріха на хаті лиха, тільки що неба не видко (з переказу);

Не до стида, як сорочка лиха (Номис);

– От умре [Іван]... бідний мій світку!.. Недоїдає... це від лихого харчу... (Л. Мартович);

Навчання в селі почалося пізно, бо, при лихому ремонті, школа до осени зоставалася руїною в риштуваннях (В. Барка);

// Пройнятий чимось недобрим (про слово, вислів і т. ін.).

– Так, що ж ти проти лихого слова зробиш? (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Дуже тяжкий.

Є такі люди, що невиносливі [нестерпні] їм лихії муки, справжнє горе (Марко Вовчок);

Якось (в бою не без напасті) мені в атаці довелось в лиху біду попасти (І. Гончаренко);

// у знач. ім. лихе́, хо́го, с. Що-небудь погане, недобре.

Стережіться лихого в усякому вигляді! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Не зробив я, і не думав я, отамане, батьку мій, кому-небудь лихого, а терплю горе і Бог знає за що (Т. Шевченко);

– Пусте! – сказав Олександр Іванович, якому, проте, ставало теж недобре на душі від того розпачливого собачого плачу, і, щоб розвіяти це гнітюче враження, неначе справді передчуття чогось лихого, що чимраз дужче заповнювало кімнату, він удавано засміявся (Б. Антоненко-Давидович);

Гості, ніби спіймані на лихому, замовкли і ніяково відвели очі (П. Панч);

Повернувшись того літа з Карпат, він здивовано зауважив, що нічого лихого наразі не сталося (Ю. Андрухович).

Зга́дувати / згада́ти ли́хом (лихи́м сло́вом) див. зга́дувати;

Злий (нечи́стий, лихи́й і т. ін.) дух <�Дух тьми> див. дух;

Ходи́ти лихи́м ро́бом див. ходи́ти.

◇ Бий / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на (грім, хрест, моро́ка і т. ін.), див. би́ти;

Бода́й (щоб) його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяла́ лиха́ годи́на <�Взяла́ б його́ (тебе́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на> див. годи́на¹;

(1) Бода́й (щоб) його́ (тебе́, її́ і т. ін.) лихи́й узя́в (злиза́в, побра́в і т. ін.) – уживається для вираження незадоволення, обурення ким-, чим-небудь із недобрими побажаннями.

– Щоб їх [запорожців] лихий злизав із їх юродством! – каже Шрам. – Їм усе смішки! Не раз і самому Хмельницькому підносили вони гіркої (П. Куліш);

Вра́жа (нечи́ста, лиха́ і т. ін.) ма́ти див. ма́ти¹;

До бі́сової (лихо́ї, чо́ртової і т. ін.) ма́тері <[Ну] к бі́совій (лихі́й, чо́ртовій і т. ін.) ма́тері (рідко ма́мі)> див. ма́ти¹;

З [лихо́го] о́ка <�З [лихи́х] оче́й> див. о́ко¹;

Злі (лихі́) язики́ див. язи́к;

К лихі́й годи́ні <�У лихо́ї годи́ни> див. годи́на¹;

Лиха́ (бі́сова, вра́жа і т. ін.) личи́на див. личи́на;

Лиха́ (важка́, гірка́ і т. ін.) годи́на див. годи́на¹;

Лиха́ (вра́гова, вра́жа і т. ін) ма́ти (рідше ма́тір) зна́є (зна) див. ма́ти¹;

Лиха́ (гірка́, зла, щерба́та і т. ін.) до́ля (до́ленька) див. до́ля¹;

Лиха́ годи́на несе́ / занесла́ (принесла́, приволокла́ і т. ін.) див. годи́на¹;

Лиха́ годи́на но́сить / розноси́ла див. годи́на¹;

Лиха́ (нещасли́ва) годи́нонька див. годи́нонька;

Лихе́ (пога́не, зле і т. ін.) о́ко див. о́ко¹;

(2) Лихи́й зна́є кого, що:

а) уживається для вираження необізнаності, невпевненості в чому-небудь і т. ін.; невідомо, незрозуміло.

Лихий їх зна, що там робили, – Було не видно з-за могили (І. Котляревський);

Лихий їх знає, Чого вони з тим поганим Льохом поспішають (Т. Шевченко);

– Ховай, бабо, ховай [п'ятизлотник]! Заховаєш лихий знає кому!.. (М. Коцюбинський);

б) уживається для вираження незадоволення ким-небудь, осуду когось і т. ін.

Забандюрилось старому Самому в дурнях побувать [одружитися з дівчиною] .. А жіночки... лихий їх знає! Уже сміялися над ним! Вони цю справу носом чують (Т. Шевченко);

(3) Лихи́й на ї́жу – який любить смачно й багато їсти, хто швидко їсть.

Лихий на їжу. Коли б до роботи такий прудкий (О. Копиленко);

(4) Лихи́й на язи́к – який дошкульно висловлюється, говорить неприємні, непристойні речі і т. ін.

Такий був лихий на язик чоловік, що з ним краще не вести розмови (з газ.);

(5) Лихи́й не ві́зьме <�Яки́й лихи́й ві́зьме?> кого, жарт. – нічого поганого не станеться з ким-небудь.

– От, дурів, дурів, та таки й збіг на свою стежку! Тепер його [Чіпку] лихий не візьме! піде собі жити... (Панас Мирний);

– Живий-здоровий? – А який мене лихий візьме, товаришу генерал? (Ю. Бедзик);

(6) Лихи́й несе́ / прині́с (поні́с) кого, що, зневажл. – уживається для вираження незадоволення з приводу небажаної появи кого-, чого-небудь або небажаного руху кудись; іде хтось.

Аж ось лихий царя несе З законами, з мечем, з катами (Т. Шевченко);

[Марися:] Хотіла вчора увечері вийти до Миколи, аж тут лихий приніс письмоводителя (І. Карпенко-Карий);

(7) Лихи́й (рідше нечи́стий, ді́дько і т. ін.) попу́тав (поплу́тав) кого і без дод.:

а) хто-небудь зробив щось погане, допустив помилку, не передбачивши небажаного результату; піддався спокусі.

Гуменя того монастиря, де я була, казала: зробила ти гріх тяжкий .. То тебе, каже, лихий попутав (Панас Мирний);

– А вже найбільша моя провина – що дідько попутав мене, нараяв чи напоумив мене одружитися (Т. Масенко);

– Може, й справді звір який хлопця доп'яв або лихий попутав (П. Колесник);

– Не прикидайся, Левку, овечкою. Хто мої ліси обкрадає? Левко похнюпився: – Був гріх, милостивий пане, в минулому році, попутав нечистий (М. Стельмах);

б) (з інфін.) хто-небудь необдумано вирішив щось зробити, зважився, спокусився на щось.

Та лихий його попутав провідати [дізнатися] про Хруща (Панас Мирний);

І попутав же його [чоловіка] нечистий зв'язатися з тими пасажирами (В. Собко);

Лихи́м (злим) о́ком див. о́ко¹;

Ли́хо (біда́, лиха́ годи́на) його́ (її́, їх і т. ін.) зна́є див. ли́хо¹;

Ма́ти ду́лю ([лиху́] тря́сцю, ді́рку від бу́блика і т. ін.), див. ма́ти²;

Наверну́ла лиха́ годи́на див. годи́на¹;

На яко́ї лихо́ї годи́ни див. годи́на¹;

Не бере́ (не ві́зьме) ніщо́ (воро́жа ку́ля, лиха́ годи́на і т. ін.) див. бра́ти;

(8) [Не] взя́в би лихи́й кого, що:

а) (лайл.) уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось.

А не взяв би лихий оті рекомендації та поради, які ні до чого доброго не привели (із журн.);

Лихий узяв би таку ситуацію (з газ.);

б) (жарт.) уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь і т. ін.; високої якості щось.

– Ой, добра ж оця настоєчка, взяв би її лихий! (І. Нечуй-Левицький);

– Такий розумник, не взяв би його лихий (із журн.);

Не помина́ти ли́хом (рідше лихи́м сло́вом) див. помина́ти¹;

Неха́й (хай) йому́ (тобі́, їй і т. ін.) [лихи́й] прасу́нок! див. прасу́нок;

Ні к лихі́й годи́ні див. годи́на¹;

Отуди́ к лихі́й годи́ні! див. отуди́;

Поби́ла лиха́ [та нещасли́ва] годи́на див. годи́на¹;

Пога́ний (лихи́й) на о́ко (на о́чі) див. пога́ний;

Сло́ва [лихо́го] не сказа́ти див. сказа́ти;

Сумно́ї (лихо́ї, недо́брої і т. ін.) па́м'яті див. па́м'ять;

Чорт (ді́дько, нечи́стий, лихи́й і т. ін.) несе́ (но́сить) / поні́с (прині́с, розноси́в) <�Нечи́ста (вра́жа) си́ла несе́ (но́сить) / понесла́ (принесла́, розноси́ла)> <�Чорти́ несу́ть / прине́сли́ (зневажл. притаска́ли)> див. чорт;

Що за вра́жа (нечи́ста, лиха́ і т. ін.) ма́ти див. ма́ти¹;

Яка́ лиха́ годи́на див. годи́на¹;

(9) Як (мов, ні́би і т. ін.) лихи́й (рідше нечи́стий, біс і т. ін.) попу́тав кого і без дод. – сталося з ким-небудь щось неприємне, небажане; не пощастило комусь.

Думалось, хоч дочка не буде такою. Аж воно, бач, мов лихий попутав. І вона Богдановою дорогою пішла (І. Цюпа);

Як (мов, ні́би і т. ін.) [лихі́й, пече́ній, тій і т. ін.] боля́чці (рідко хи́рі) див. боля́чка;

Яко́ї бі́сової (вра́жої, лихо́ї і т. ін.) ма́тері див. ма́ти¹.

ЛИХИ́Й², а́, е́, рідко.

Нестримно, нерозсудливо сміливий.

Я буду співать про козаків лихих, Що тільки у січах зазнали утіх (В. Чумак);

Коня попереду жене лихий жокей (В. Стус);

// Баский (про коней).

Він [вітер] мчить на лихих сивогривих конях, виє і стогне (О. Донченко);

// у знач. ім. лихи́й, хо́го, ч. Баский кінь.

– То це до тебе коляса! – каже один Антосьові. – Може, до тебе, то так; а до мене приїде четверня лихих (А. Свидницький).