1. Українська літературна мова на Буковині

лихий

Лихи́й.

1. Лютий, розлючений, сердитий. Яку б роботу не задумували енерґічнійші, сьвідомійші люди, кацапня все псує. Лихі, що виділ зложений у більшости з Українців, кацапи роблять страшні галабурди, декомплєтують виділ, ображують своїх товаришів, інтригують Буковинців проти Галичан, православних проти уніятів і т. д. (Сімович, 1908, 508).

2. Поганий, непридатний, погано зроблений. Там мав дуже добрий млин бути, що молов в деяких днях для бідних дурно. Дорога туди мала бути лиха, і тому молов мельник вже і дурно, щоб люди в його млин приходили (Коб., Некультурна, 75-76);

/ неякісний (про товар). Мусимо тут ще перепросити наших в[исоко]п[о]в[ажних] читачів за лихий папір, на якім тепер “Буковина” друкує ся, бо замовлений лучший папір ще не поспів до друкарні (Б., 1895, 14, 4); Кождий знає, кілько то лишає ся гроший в ріжних купців на то, аби купити усе готово, чого треба в хаті. Годують таким чином чужих людий і дістають в додатку за добрі гроші ще й лихий товар (Товариш, 1908, 90)

// пол. lichy — 1) поганий, убогий, бідний; licha gleba — поганий, бідний грунт, liche drogi — погані, погано зроблені дороги, 2) малий, мізерний, жалюгідний.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лихий — лихи́й прикметник злий; сповнений лиха; нерозсудливо сміливий Орфографічний словник української мови
  2. лихий — Злий, сердитий, лютий, КЕПСЬКИЙ; (вчинок) недобрий, непохвальний, поганий; (харч) неякісний, неповноцінний; (час) важкий, тяжкий; ЯК ІМ. дідько, чорт, нечистий; лихий, як собака. Словник синонімів Караванського
  3. лихий — див. злий; чорт Словник синонімів Вусика
  4. лихий — [лиехий] м. (на) -хому/-х'ім, мн. -х'і Орфоепічний словник української мови
  5. лихий — I -а, -е. 1》 Який чинить лихо, здатний чинити лихо. || у знач. ім. лихий, -хого, ч. Чорт; нечиста сила. 2》 Який сердиться, лютує; сердитий, лютий (див. лютий I 1)). || Дуже злий, лютий (про тварин). || Який виражає недобрі наміри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лихий — ЛИХИ́Й¹, а́, е́. 1. Який чинить лихо, здатний чинити лихо; протилежне добрий. Кажуть люди, що дуже лихий, немилосердний був пан до своїх кріпаків (з переказу); – Лихі, мабуть, люди ці Книші? – каже Кармель (Марко Вовчок); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  7. лихий — лихи́й: ◊ лихи́й як сто чорті́в лаба́тих роздратований, дуже злий (ст): Так руський батяр, Только Чорній, лихий був як сто чортів лабатих, що йому так по-дурному висмикнулась нагода сповнити патріотичний довг у надвечер'я 1-го Листопада!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. лихий — бода́й (щоб) лихи́й узя́в (злиза́в, побра́в і т. ін.) кого, що, лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. — Щоб їх (запорожців) лихий злизав із їх юродством!— каже Шрам.— Їм усе смішки!... Фразеологічний словник української мови
  9. лихий — ВАЖКИ́Й (про життя, життєві обставини, відрізок часу тощо — сповнений труднощів, горя, поневірянь і т. ін.; пов'язаний з великими турботами або неприємностями), ТЯЖКИ́Й, НЕЛЕГКИ́Й, ТРУДНИ́Й, ГОРЬО́ВАНИЙ, ГОРЬОВИ́Й, ЛИХИ́Й, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  10. лихий — Лихи́й, -ха́, -хе́; лихі́, -хи́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. лихий — ЛИХИ́Й¹, а́, е́. 1. Який чинить лихо, здатний чинити лихо. — Лихі, мабуть, люди ці Книші? — каже Кармель (Вовчок, І, 1955, 350); Декотрі з жінок завидували Хіврі, що в неї свекруха не лиха (Григ., Вибр., 1959, 110); *Образно. Словник української мови в 11 томах