1. Фразеологічний словник української мови

личко

ми́ти сльоза́ми лице́ (обли́ччя, бо́роду і т. ін.). Плакати. Як крається батькове серце.. Він схуд і щодня миє сльозами бороду (М. Коцюбинський); Вона (Маланка) б’ється головою об стіл, голосить і миє сльозами тоді вже чорні руки (М. Коцюбинський). гаря́чими сльоза́ми ли́чко ми́ти. Збирала його в далеку дорогу молода дружина, гарячими сльозами личко мила (Григорій Тютюнник).

не ли́ком ши́тий. Який уже набув певних знань, може виконувати щось, уміє поводитися належним чином. Він ділом зможе довести: не лише Заграва мастак зорі з неба хапати, він, Матвій, теж не ликом шитий (І. Головченко і О. Мусієнко); — О-о,— підвівся Панчишин, у його очах блиснули гнівні вогники,— ви, юначе, не ликом шиті. Це добре, будемо тримати лад на курсі (Р. Іваничук); — А так хотілося поговорити з манірним оцим молодиком. Показати йому, що й ми не ликом шиті, знаємо що й до чого, що таке земля, чия вона і як з нею поводитись (М. Олійник). не ли́чком ши́тий, ірон. — Що ж я? Я нічого. Не личком же, бач, шитий! — виправлявся він (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. личко — ли́чко іменник середнього роду лице; лико Орфографічний словник української мови
  2. личко — див. лице Словник синонімів Вусика
  3. личко — I -а, с. Пестл. до лице 1), 4). II -а, с. Зменш.-пестл. до лико. III -а; мн. лички, -чок; с., розм. Вузька поперечна нашивка на погонах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. личко — 1. видок, видочок 2. це див. щока Словник чужослів Павло Штепа
  5. личко — ЛИ́ЧКО¹, а, с. Пестл. до лице́ 1, 3. А щоб личко не марніло З чорними бровами, – До схід сонця в темнім лісі Умийся сльозами (Т. Шевченко); Така славна дівчина була!... Словник української мови у 20 томах
  6. личко — Ли́чко, -ка, -ку; ли́чка, ли́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. личко — ЛИ́ЧКО¹, а, с. Пестл. до лице́ 1, 4. А щоб личко не марніло З чорними бровами, — До схід сонця в темнім лісі Умийся сльозами (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  8. личко — I. Ли́чко, -ка с. ум. отъ лице. --------------- II. Личко, -ка с. 1) ум. отъ лико. 2) мн. Личка. Лапти. Ой у твоєї мами дубовії личка, а в нас двораченьків жовті черевички. КС. 1883. IV. 906. Словник української мови Грінченка