личко
ЛИ́ЧКО¹, а, с. Пестл. до лице́ 1, 4.
А щоб личко не марніло З чорними бровами, — До схід сонця в темнім лісі Умийся сльозами (Шевч., І, 1951, 39);
Його червоні личка мішалися з китицями рож, а білу сорочечку не можна було доглянути поміж роєм білого цвіту (Март., Тв., 1954, 147).
ЛИ́ЧКО², а, с. Зменш.-пестл. до ли́ко.
Пожалієш личка, не поможе й вірьовка! (Укр.. присл.., 1955, 106);
[Старша дружка (до боярина):] Старий боярин, як качан.. Личком підперезався, У бояри прибрався (Н.-Лев., II, 1956, 427).
◊ Не ли́чком ши́тий — те саме, що Не ли́ком (з ли́ка) ши́тий ( див. ли́ко).
[Петро:] Воно, значить, і ваша гімназія не личком шита! Таки часом і вона засіва добре насіння… (Мирний, V, 1955, 157).
ЛИ́ЧКО³, а; мн. ли́чки, чок; с., розм. Вузька поперечна нашивка на погонах.
— Ти, сержант, зловживаєш своїми личками, — нарікали товариші (Гончар, І, 1954, 95).
Значення в інших словниках
- личко — ли́чко іменник середнього роду лице; лико Орфографічний словник української мови
- личко — див. лице Словник синонімів Вусика
- личко — I -а, с. Пестл. до лице 1), 4). II -а, с. Зменш.-пестл. до лико. III -а; мн. лички, -чок; с., розм. Вузька поперечна нашивка на погонах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- личко — 1. видок, видочок 2. це див. щока Словник чужослів Павло Штепа
- личко — ЛИ́ЧКО¹, а, с. Пестл. до лице́ 1, 3. А щоб личко не марніло З чорними бровами, – До схід сонця в темнім лісі Умийся сльозами (Т. Шевченко); Така славна дівчина була!... Словник української мови у 20 томах
- личко — ми́ти сльоза́ми лице́ (обли́ччя, бо́роду і т. ін.). Плакати. Як крається батькове серце.. Він схуд і щодня миє сльозами бороду (М. Коцюбинський); Вона (Маланка) б’ється головою об стіл, голосить і миє сльозами тоді вже чорні руки (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
- личко — Ли́чко, -ка, -ку; ли́чка, ли́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- личко — I. Ли́чко, -ка с. ум. отъ лице. --------------- II. Личко, -ка с. 1) ум. отъ лико. 2) мн. Личка. Лапти. Ой у твоєї мами дубовії личка, а в нас двораченьків жовті черевички. КС. 1883. IV. 906. Словник української мови Грінченка