1. Фразеологічний словник української мови

ломака

грі́ти / погрі́ти (лома́кою (ки́єм і т. ін.)) спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів (Петро) спину (нагайкою) вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак (так) син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

лома́ка похо́дить по кому, фам. Хто-небудь буде побитий, покараний, дістанеться комусь. Верзе (пан) притьмом: .. Що буцім ти, Рябко, так гавкав,— як собака, Що буцім по тобі походить ще й ломака (П. Гулак-Артемовський).

поцілува́ти замо́к, жарт. Побачити замкнені двері; нікого не застати десь. У 120-му кабінеті, де юрмилося багато людей, порадили звернутись до 32-го .. Пошкандибав до 32-го, але й там поцілував замок (З журналу). поцілува́ти у лома́ку. — Приходимо до Христі — аж у неї і хата закручена. Поцілувала Химка у ломаку, та й назад вернулася (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ломака — лома́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ломака — див. ДРЮК. Словник синонімів Караванського
  3. ломака — див. палиця Словник синонімів Вусика
  4. ломака — -и, ж. Велика палиця; дрючок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ломака — ЛОМА́КА, и, ж. Велика палиця; дрючок. Без ломаки ніччю не випускалася [Варвара], хоч це не є звичаєм молодиць ходити з палицею (Л. Мартович); Чувся стукіт ломаками по стовбурах і тріщання сухого гілля, наче на нас сунула десь рухлива молотарка (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. ломака — ПА́ЛИЦЯ (очищена від пагонів зламана гілка, тонкий стовбур), ЦІПО́К, КИЙ, ДРЮК, ЛОМА́КА, ДУБИ́НА, КИЙО́К, ДРЮЧО́К, ПА́ЛКА, ДРЮЧИ́НА розм., ПАТИ́К діал., ПАТИ́КА діал., ПАТИ́ЧИНА діал., БУК діал., ЛОМИ́ГА діал. Словник синонімів української мови
  7. ломака — Лома́ка, -ки, -ці; -ма́ки, -ма́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ломака — ЛОМА́КА, и, ж. Велика палиця; дрючок. Наймичка вибігла з ломакою й прогнала собак (Н.-Лев., III, 1956, 14); Без ломаки ніччю не випускалася [Варвара], хоч це не є звичаєм молодиць ходити з палицею (Март., Тв., 1954, 317); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  9. ломака — Ломака, -ки ж. 1) Дубина, большая палка, сукъ. Ой у лісі на орісі сухая ломака. Чуб. V. 1178. Великий як ломака, а дурний як собака. Ном. № 6343. Не києм — ломакою. Ном. № 8035. 2) О человѣкѣ: дубина, большого роста. ум. ломачка. ув. ломацюга, ломачище. Словник української мови Грінченка