1. Фразеологічний словник української мови

локшина

сі́кти / посі́кти (поруба́ти) на капу́сту (на локши́ну, на сі́чку) кого. Нещадно винищувати, шматуючи і т. ін. кого-небудь. Печеніги попхалися в ворота, вони вскакували у вузький і тісний прохід по кільканадцятеро, і їх .. сікли на локшину (П. Загребельний); — Вони (міномети) страшні? — Січуть німців на січку (О. Гончар); Микола, .. як гримне… це б то на мене та на вельможну пані Наталю,— і вас посічу на капусту. А вона ж, моя перепеличка, стоїть біла, як полотно (М. Лазорський); А за яким лихом нам поспішати? — одповів Нечай.— Ще вспіємо посікти ворогів на капусту! (А. Кащенко); Пополотнів і Бжеський. Він бачив, що, коли справа дійде до його (нього), півсотні дужих козаків порубають його з почтом на капусту (З. Тулуб).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. локшина — ло́кшина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. локшина — -и, ж. Виріб із прісного пшеничного тіста у вигляді тонких висушених смужок. || Страва, для приготування якої використано цей виріб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. локшина — ЛО́КШИНА, и, ж. 1. Макаронний виріб у вигляді тонких висушених смужок. Макушині наймички аж засіпалися пораючись: та локшину кришить, та вареники ліпить, та курку патрає (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. локшина — И, ж. Брехня, нісенітниці. ◇ Вішати локшину — брехати. Російські медіа навішали нам на вуха «локшини»... (ПіК) Словник сучасного українського сленгу
  5. локшина — (-и) ж.; мол. Те саме, що лапша 3. Твоя локшина мені набридла. Неси гроші (А. Кокотюха, Тупик для втікача). Словник жарґонної лексики української мови
  6. локшина — ЛО́КШИНА (виріб із прісного тіста з пшеничного борошна у вигляді тонких висушених смужок), ЛАПША́ рідше, ЛО́КША діал., ВЕРМІШЕ́ЛЬ (сорт локшини фабричного виробництва). Кулина.. постановила обідати: ..локшина у молоці, галушечки на яєчках (Г. Словник синонімів української мови
  7. локшина — Ло́кшина, -ни; -шини, -шин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. локшина — ЛО́КШИНА, и, ж. Виріб з прісного пшеничного тіста у вигляді тонких висушених смужок. Макушині наймички аж засіпалися пораючись: та локшину кришить, та вареники ліпить, та курку патрає (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах