ляпати
ля́пати грязю́кою (гря́ззю, боло́том і т. ін.) на кого. Несправедливо звинувачувати, ганьбити, бруднити і т. ін. кого-небудь. — Для чого ви так, пане підполковнику? — з докором промовив сотник. — А чого ж розпустив язика, мов халяву? Не знає, а ляпає грязюкою на нас (М. Стельмах).
ля́пати (ля́скати, маха́ти і т. ін.) язико́м що і без додатка, зневажл. Говорити (перев. що-небудь нерозумне, недоречне, нецікаве і т. ін.); базікати. Не ляпай язиком! (Сл. Б. Грінченка); Їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі! І що там вони знайшли такого смішного? (С. Васильченко); (Ліна:) Ти мені, задрипанко, дивися: перед паничами зуби не скаль і язиком не ляскай! (Я. Мамонтов); Як собака з утіхи відчуває непереможну потребу махати хвостом, так він відчував потребу махати язиком (Л. Мартович); // Витрачати час для зайвих, непотрібних розмов; займатися пустослів’ям. — Працювати треба, а не ляпати язиком (М. Зарудний); Вони тільки язиком ляскають (Сл. Б. Грінченка); — А… йди від гріха… Чого так язиком ляскати? (М. Хвильовий).
ля́пати (хля́пати) ву́хами, зневажл. Бути неуважним, незібраним, не зважати на що-небудь і т. ін. — Тільки ж ви глядіть тут, не вухами ляпати прийшли. Голосуватимемо чи що, глядіть же й ви! (А. Головко); Вона вже прикидає собі.. А поки що каже будівельникам: — Поправлятимем. Тільки ви теж вухами не хляпайте. Разом з вами будемо поправляти (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- ляпати — ля́пати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ляпати — Хляпати, д. льопати, п. ф. ляп; (- краплі) падати, (часто) ляпотіти; (на що) обляпувати <�заляпувати> що; (по чому) вдаряти; (ногами) лопотіти, тупотіти; (в долоні) плескати; (язиком) ляскати, бовкати. Словник синонімів Караванського
- ляпати — I лопотати, лопотіти, лулускати, лускати, лускотати, лускотіти, ляскати, ляскотати, ляскотіти, плескати, хльоскати Фразеологічні синоніми: ляскати в долоні; плескати в долоні II див. партачити; просторікувати Словник синонімів Вусика
- ляпати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Падати краплями. || Ронити краплі на що-небудь. || безос. || Падати, опускатися на щось, у щось, звичайно видаючи певний звук. 2》 неперех., чим, по чому. Ударяти, бити чим-небудь по чомусь перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ляпати — (язиком) див. говорити Словник чужослів Павло Штепа
- ляпати — ЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос. Падати краплями. Ляпав дощ. Хмари курилися сувоями диму (Б.-І. Антонич); // Ронити краплі на що-небудь. Перо ляпало на стіл, на папір (І. Словник української мови у 20 томах
- ляпати — ля́пати знев. 1. говорити щось недоречне, нерозумне (м, ср, ст) 2. виказувати, розголошувати (таємницю)(м, ср, ст): Чміль виступив, наче судовий коморник, бо погрозив С-ві, що коли він що-небудь “ляпне”, то він, себто Чміль, “скує йому морду так на фест!” (Шухевич) ◊ ля́пати язи́ко́м → язик Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ляпати — Аю, -аєш, недок., ляпнути, -ну, -неш, док. 1. Говорити дурниці. У такі хвилини ці недоумки, як правило, нічого не підозрюють і ляпають язиками, від чого хочеться їх хлопнути (А. Дністровий). 2. знев. Говорити. Словник сучасного українського сленгу
- ляпати — АПЛОДУВА́ТИ (бити в долоні на знак схвалення, вітання або яких-небудь вимог), ПЛЕСКА́ТИ, ОПЛЕ́СКУВАТИ рідше, ЛЯ́ПАТИ у спол. із сл. долоні, розм. Оркестр скінчив грати, слухачі, хоч їх було небагато, від душі аплодували (Л. Словник синонімів української мови
- ляпати — ЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Падати краплями. Цокав на стіні годинник, ляпав у шибки дощ (Мушк., Серце.., 1962, 123); // Ронити краплі на що-небудь. Перо ляпало на стіл, на папір (Н.-Лев., IV, 1956, 164); // безос. Словник української мови в 11 томах
- ляпати — Ля́пати, -паю, -єш сов. в. ля́пнути, -пну, -неш, гл. 1) Хлопать, хлопнуть, стучать, стукнуть. Не годиться по столу ляпать ложкою. Чуб. I. 108. Ляпнула дверима. 2) Шлепать, шлепнуть, плескать, плеснуть. Словник української мови Грінченка