ляпати
ЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, недок.
1. неперех. Падати краплями.
Цокав на стіні годинник, ляпав у шибки дощ (Мушк., Серце.., 1962, 123);
// Ронити краплі на що-небудь.
Перо ляпало на стіл, на папір (Н.-Лев., IV, 1956, 164);
// безос.
Блідий Петрик та Докійка шматочок під ложку, щоб не ляпало, сьорб, хліба вкусить обережно, щоб не кришити (Головко, II, 1957, 23);
// Падати, опускатися на щось, у щось, звичайно видаючи певний звук.
Ляпали карти грачів (Коцюб., II, 1955, 147);
Ляпає мокрий лапатий сніг (Коз., Вибр., 1947, 14).
2. неперех., чим, по чому. Ударяти, бити чим-небудь по чомусь переважно еластичним або гладеньким, утворюючи короткі різкі звуки.
Життя Лящам, Мов тим панам: Гуляють, ляпають хвостами… (Гл., Байки.., 1959, 97);
Її вже двічі болюче вкусив комар, і тепер вона час від часу ляпала долонею по чолі (Трубл., І, 1955, 62);
Хтось пробіг по сінцях, ляпаючи босими ногами (Тют., Вир, 1964, 19).
Ля́пати в доло́ні — аплодувати.
Публіка у залі кричала, ляпала в долоні, вимагала видовища (Минко, Моя Минківка, 1962, 105).
◊ Ля́пати ву́хами — не розуміти чого-небудь, не розбиратися в чомусь.
3. перех. і неперех., перен., розм. Те саме, що Ля́пати язико́м.
Еге, добродію! Йдіть спати, далеко ліпше зробите, ніж ляпати такі нісенітниці (Фр., XVI, 1955, 185);
Аниця хотіла говорити, та піп не дав.. — Не ляпай, Ти хоч кого, то переговорила би: масненька ти на язик. Пам’ятай же, щоби-сь відробила (Март., Тв., 1954, 41);
Він ходив.. і ляпав скрізь, що сам бачив, як Юрко там шпурляв стільцями в панів (Козл., Ю. Крук, 1957, 386).
◊ Ля́пати язико́м — говорити щось недоречне, нерозумне.
[Зіна:] Я так не люблю, не терплю тих, що надто язиком ляпають (Корн., II, 1955, 101).
4. перен. Робити що-небудь невміло, неохайно.
Значення в інших словниках
- ляпати — ля́пати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- ляпати — Хляпати, д. льопати, п. ф. ляп; (- краплі) падати, (часто) ляпотіти; (на що) обляпувати <�заляпувати> що; (по чому) вдаряти; (ногами) лопотіти, тупотіти; (в долоні) плескати; (язиком) ляскати, бовкати. Словник синонімів Караванського
- ляпати — I лопотати, лопотіти, лулускати, лускати, лускотати, лускотіти, ляскати, ляскотати, ляскотіти, плескати, хльоскати Фразеологічні синоніми: ляскати в долоні; плескати в долоні II див. партачити; просторікувати Словник синонімів Вусика
- ляпати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Падати краплями. || Ронити краплі на що-небудь. || безос. || Падати, опускатися на щось, у щось, звичайно видаючи певний звук. 2》 неперех., чим, по чому. Ударяти, бити чим-небудь по чомусь перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ляпати — (язиком) див. говорити Словник чужослів Павло Штепа
- ляпати — ЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, недок. 1. тільки 3 ос. Падати краплями. Ляпав дощ. Хмари курилися сувоями диму (Б.-І. Антонич); // Ронити краплі на що-небудь. Перо ляпало на стіл, на папір (І. Словник української мови у 20 томах
- ляпати — ля́пати знев. 1. говорити щось недоречне, нерозумне (м, ср, ст) 2. виказувати, розголошувати (таємницю)(м, ср, ст): Чміль виступив, наче судовий коморник, бо погрозив С-ві, що коли він що-небудь “ляпне”, то він, себто Чміль, “скує йому морду так на фест!” (Шухевич) ◊ ля́пати язи́ко́м → язик Лексикон львівський: поважно і на жарт
- ляпати — Аю, -аєш, недок., ляпнути, -ну, -неш, док. 1. Говорити дурниці. У такі хвилини ці недоумки, як правило, нічого не підозрюють і ляпають язиками, від чого хочеться їх хлопнути (А. Дністровий). 2. знев. Говорити. Словник сучасного українського сленгу
- ляпати — ля́пати грязю́кою (гря́ззю, боло́том і т. ін.) на кого. Несправедливо звинувачувати, ганьбити, бруднити і т. ін. кого-небудь. — Для чого ви так, пане підполковнику? — з докором промовив сотник. — А чого ж розпустив язика, мов халяву?... Фразеологічний словник української мови
- ляпати — АПЛОДУВА́ТИ (бити в долоні на знак схвалення, вітання або яких-небудь вимог), ПЛЕСКА́ТИ, ОПЛЕ́СКУВАТИ рідше, ЛЯ́ПАТИ у спол. із сл. долоні, розм. Оркестр скінчив грати, слухачі, хоч їх було небагато, від душі аплодували (Л. Словник синонімів української мови
- ляпати — Ля́пати, -паю, -єш сов. в. ля́пнути, -пну, -неш, гл. 1) Хлопать, хлопнуть, стучать, стукнуть. Не годиться по столу ляпать ложкою. Чуб. I. 108. Ляпнула дверима. 2) Шлепать, шлепнуть, плескать, плеснуть. Словник української мови Грінченка