1. Фразеологічний словник української мови

лікоть

відчува́ти плече́ (лі́коть) кого, чиє (чий) і без додатка. Мати чиюсь підтримку, допомогу. (Дремлюга:) Головне — щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться (О. Корнійчук). чу́ти плече́ і лі́коть кого. Перон тече людським потоком мимо. Та чує кожен з трьох плече і лікоть побратима (П. Дорошко).

куса́ти лі́кті. Виявляти велику досаду, шкодуючи з якого-небудь приводу; жалкувати. Багатії вже й лікті кусають, що мене обрали (головою сільради), та пізно (Ю. Збанацький); — Ех, Зіньку, Зіньку,— зітхнув сторож. — Допарубкуєтесь ви, що проґавите Тетяну. Будете кусати лікті (С. Добровольський); Катря йому законна дружина, все старе давно минулося й більше не повернеться. Хай шаленіє Соломія та кусає собі лікті (В. Кучер).

лі́коть у лі́коть. Один біля одного; поруч. Твердохліб зрадів, знайшовши у натовпі Сміливця. Тепер вони трималися лікоть в лікоть, щоб не загубитися (А. Хижняк).

мі́ряти на свій арши́н (своє́ю мі́ркою, на свою́ мі́рку і т. ін.) кого, що і без додатка. Оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за власними критеріями, суб’єктивно. Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко); — Що тут замішаний мужик — для мене це факт безперечний. — На свій аршин не міряй (А. Головко); Петро Петрович .. з посмішкою сказав: — Левицький, не міряй на свій аршин. У тебе всі корисні думки вилітають у дірку в капелюсі (П. Панч); — Він отак скоса глянув на ваші ніжки… ото знаєте, коли ви на стільця стаєте папери з шафи діставати. Я теж, каюсь, грішу іноді. — Ви все міряєте на свій аршин (В. Підмогильний); Вона всіх людей міряла своєю міркою і, сама нездатна на підлість, не допускала її і в інших людях (В. Собко). змі́рити свої́м лі́ктем. Один мій вчинок своїм ліктем змірив І мовиш: “Всякий це розчовпа” (І. Франко). мі́ряти на свою́ ку́цу мі́рку. — От не люблю, коли баби починають усе на свою куцу мірку міряти (М. Стельмах).

показа́ти, почо́му лі́коть ква́ші. Довести свою здатність, спроможність і т. ін. у чому-небудь. — Бачиш, виграли страйк… Показали Гельці, почому лікоть кваші… (І. Муратов).

чуття́ (відчуття́) лі́ктя. Взаємна підтримка, вірність у дружбі, товаришуванні і т. ін. Всі учасники ансамблю грали в квартети змалку, здобуваючи ті навики, які їм потім дуже знадобилися — чуття ліктя в ансамблі, інтонації, нюансах (З журналу); Він для того і прийшов сюди, щоб у молодого секретаря створилася цілковита певність дій, відчуття дружнього ліктя, на який завжди можна спертися (В. Собко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лікоть — Міра довжини (приблизно 77 см.) [VI] — міра довжини, 1/2 метра [XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. лікоть — лі́коть іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. лікоть — Лі́коть, ло́кіть. 1. Міра довжини, дорівнює 78 см. Савка дивився ласими очима на полотно, що майже сріблом блищало біллю проти сонця. Його око кушніра зараз зміркувало і змірило, скільки ліктів там буде і скільки варте (Коб. Українська літературна мова на Буковині
  4. лікоть — [л’ікот'] -кт'а, ор. -ктеим, м. (на) -кт'і, р. мн. -кт'іў Орфоепічний словник української мови
  5. лікоть — -ктя, ч. 1》 Місце з'єднання плечової кістки з кістками передпліччя, де згинається рука. Почуття ліктя — про товариську підтримку в чому-небудь. 2》 Частина рукава одягу, що облягає місце, де згинається рука. "Тенісний" лікоть мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лікоть — ЛІ́КОТЬ, ктя, ч. 1. Місце з'єднання плечової кістки з кістками передпліччя, де згинається рука. Чи не цей то Микитка, Що по лікті свитка? (П. Чубинський); Крізь витерті рукави пошарпаної свитки світились лікті (М. Словник української мови у 20 томах
  7. лікоть — Давня одиниця виміру довжини, визначена довжиною частини руки (від суглоба ліктя до кінця середнього пальця), різної величини. Універсальний словник-енциклопедія
  8. лікоть — ЛІ́КОТЬ (місце згину руки, де з'єднується плечова кістка з кістками передпліччя), ЛО́КІТЬ діал. Ярина підбігла до вікна, розчинила його й схилилась на лікті (О. Десняк); Рукава трохи не доходили до локтів (Панас Мирний). Словник синонімів української мови
  9. лікоть — Лі́коть, лі́ктя, лі́ктеві, -тем, на лі́кті; лі́кті, лі́ктів, -ктям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лікоть — ЛІ́КОТЬ, ктя, ч. 1. Місце з’єднання плечової кістки з кістками передпліччя, де згинається рука. Чи не цей то Микитка, Що по лікті свитка? (Чуб., V, 1874, 67); Крізь витерті рукави пошарпаної свитки світились лікті (Коцюб., І, 1955, 34). На лі́ктях, розм. Словник української мови в 11 томах
  11. лікоть — рос. локоть давня міра довжини, яка дорівнює приблизно довжині ліктьової кістки людини. На українських землях Л. мав у різний час 455- 495 мм, У Західній Україні в народному вжитку Л. побутував ще на початку XX ст. Eкономічна енциклопедія