лікоть
ЛІ́КОТЬ, ктя, ч.
1. Місце з'єднання плечової кістки з кістками передпліччя, де згинається рука.
Чи не цей то Микитка, Що по лікті свитка? (П. Чубинський);
Крізь витерті рукави пошарпаної свитки світились лікті (М. Коцюбинський);
Він один сидить на кам'яних брилах – сидить, обіпершись ліктями на коліна й звісивши голову на груди (І. Багряний);
Хрюкнувши з нетерплячки, я почав орати зелений килим ліктями й колінами (А. Крижанівський).
2. Частина рукава одягу, що облягає місце, де згинається рука.
У неї були продерті лікті, либонь ніколи було й залатати (Леся Українка);
Сиджу якось біля воріт і зашиваю діру на лікті, аж тут пресвітер Григорій підходить і сідає коло мене на землі. – Латаєш? (І. Білик).
3. Старовинна міра довжини, приблизно в півметра.
Правди на ніготь, а прибавиться на лікоть (Номис);
Поруччя було невисоке, півтора ліктя понад вулицею (І. Франко);
Ген там – за сто ліктів від корабля – грається зграйка дельфінів (О. Бердник);
Сукно у давнину міряли на лікті та сажні (з навч. літ.).
(1) На лі́ктях, розм. – плазом.
Боляче дивитись було, як Духнович, .. мусив знов іти, кидатись в пилюку, повзти по гарячому, розпеченому сонцем плацу .. на ліктях долаючи відстань до тієї кобили, що пасеться десь аж на виднокрузі (О. Гончар).
◇ Відчува́ти (чу́ти) плече́ (лі́коть) див. відчува́ти;
Куса́ти (гри́зти) собі́ (рідко свої́) лі́кті (рідко па́льці) див. куса́ти;
(2) Лі́коть у лі́коть – один біля одного; поруч.
Князь Володимир дивився на людей, яких привели до нього вої з сторожі, що лежала цієї ночі лікоть у лікоть у полі (С. Скляренко);
Твердохліб зрадів, знайшовши у натовпі Сміливця. Тепер вони трималися лікоть в лікоть, щоб не загубитися (А. Хижняк).
Значення в інших словниках
- лікоть — Міра довжини (приблизно 77 см.) [VI] — міра довжини, 1/2 метра [XIII] Словник з творів Івана Франка
- лікоть — лі́коть іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- лікоть — Лі́коть, ло́кіть. 1. Міра довжини, дорівнює 78 см. Савка дивився ласими очима на полотно, що майже сріблом блищало біллю проти сонця. Його око кушніра зараз зміркувало і змірило, скільки ліктів там буде і скільки варте (Коб. Українська літературна мова на Буковині
- лікоть — [л’ікот'] -кт'а, ор. -ктеим, м. (на) -кт'і, р. мн. -кт'іў Орфоепічний словник української мови
- лікоть — -ктя, ч. 1》 Місце з'єднання плечової кістки з кістками передпліччя, де згинається рука. Почуття ліктя — про товариську підтримку в чому-небудь. 2》 Частина рукава одягу, що облягає місце, де згинається рука. "Тенісний" лікоть мед. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лікоть — Давня одиниця виміру довжини, визначена довжиною частини руки (від суглоба ліктя до кінця середнього пальця), різної величини. Універсальний словник-енциклопедія
- лікоть — відчува́ти плече́ (лі́коть) кого, чиє (чий) і без додатка. Мати чиюсь підтримку, допомогу. (Дремлюга:) Головне — щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться (О. Корнійчук). чу́ти плече́ і лі́коть кого. Фразеологічний словник української мови
- лікоть — ЛІ́КОТЬ (місце згину руки, де з'єднується плечова кістка з кістками передпліччя), ЛО́КІТЬ діал. Ярина підбігла до вікна, розчинила його й схилилась на лікті (О. Десняк); Рукава трохи не доходили до локтів (Панас Мирний). Словник синонімів української мови
- лікоть — Лі́коть, лі́ктя, лі́ктеві, -тем, на лі́кті; лі́кті, лі́ктів, -ктям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лікоть — ЛІ́КОТЬ, ктя, ч. 1. Місце з’єднання плечової кістки з кістками передпліччя, де згинається рука. Чи не цей то Микитка, Що по лікті свитка? (Чуб., V, 1874, 67); Крізь витерті рукави пошарпаної свитки світились лікті (Коцюб., І, 1955, 34). На лі́ктях, розм. Словник української мови в 11 томах
- лікоть — рос. локоть давня міра довжини, яка дорівнює приблизно довжині ліктьової кістки людини. На українських землях Л. мав у різний час 455- 495 мм, У Західній Україні в народному вжитку Л. побутував ще на початку XX ст. Eкономічна енциклопедія