літ

висо́кого (вели́кого) льо́ту (ле́ту), зі сл. люди́на, дія́ч і т. ін. Який займає значне становище в суспільстві; визначний, відомий і т. ін. Людина високого льоту відповідно проявляє себе, здебільшого, вже в молоді роки (З газети); В. І. Вернадський — учений великого лету (З журналу).

з льо́ту, перев. з дієсл. Не роздумуючи; швидко, відразу і т. ін. — Ти чого? — спитав її, коли вже мовчати далі було б негречно.— А нічого,— відповіла вона з льоту (П. Загребельний).

лови́ти (хапа́ти, схо́плювати і т. ін.) на льоту́ (на лету́) що. Дуже швидко, легко сприймати, засвоювати і т. ін. що-небудь. Валя кожну мою пораду ловила якось на льоту, вміла її реалізувати (Ю. Збанацький); Кожне слово його аудиторія хапає на льоту (О. Гончар); Те, за що рядовий студент платив наполегливим щоденним студіюванням, безсонними ночами перед екзаменами, Федь Шостенко схоплював на льоту (Ю. Шовкопляс); Парубок зразу прив’язався до лейтенанта і кожне його слово перехоплював на льоту (М. Стельмах); Недаремно думка силувалася ловити на лету сей або той образ, .. прослідити його зв’язок з іншими (І. Франко); Грицько не читав, а жер ті книжки; хапав на лету все, що розносилося .. течією друкованого слова (Панас Мирний).

на лету́ (на льоту́), з дієсл. 1. Дуже швидко, відразу, тут же. Лиш відійдеш від них — гримне тобі услід вибух реготу. То, певно, вже щось підмітили в тобі і влучним, вразливим дотепом схарактеризували на лету (Г. Хоткевич). 2. Поспішаючи, мимохідь, побіжно і т. ін. Син,.. щось на лету гукнув батькові, але за гулом, за тупотом Оленчук нічого не розібрав (О. Гончар).

низько́го (невисо́кого, дрібно́го і т. ін.) льо́ту (ле́ту), зі сл. люди́на, працівни́к і т. ін. Який займає незначне становище в суспільстві. Був той хлопець такого ж дрібного льоту, як і вона,— розносив од свого хазяїна-ткача вовну прялям (Переклад М. Лукаша).