1. Фразеологічний словник української мови

морока

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ (та нещасли́ва) годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський). 2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

бода́й (неха́й, хай і т. ін.) моро́ка кому, лайл. Уживається для вираження незадоволення, досади з приводу чого-небудь, несхвалення чогось і т. ін. — А бабка бурчить, викладаючи факти: — Все пишуть і пишуть, бодай їм морока, А ти по конторах літай, як сорока! (С. Олійник).

моро́ка (його́) зна́є що, несхв. Уживається для вираження невпевненості, необізнаності в чомусь; незрозуміло, невідомо і т. ін. Таки й справді морока його знає, що воно за молодиця (С. Васильченко); // Уживається для вираження захоплення, подиву з приводу чого-небудь. Був собі колись-то якийсь-то маляр… Там морока його зна, як то гарно малював! (Г. Квітка-Основ’яненко).

моро́ка несе́ кого, зневажл. Уживається для вираження незадоволення у зв’язку з небажаною появою кого-небудь або недоречністю чиїхось намірів іти, їхати, збиратися кудись. — Куди тебе морока несе опівночі? — Ятери хочу потрусити (Григорій Тютюнник).

хай (неха́й) поб’є́ моро́ка кого, що, лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, недоброго побажання комусь. Хай поб’є морока тих, хто чинить зло (З усн. мови). поби́ла б моро́ка. Побила б їх морока! (Укр.. присл..).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морока — моро́ка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. морока — Заморока, клопіт, турбота, рахуба, турба; с. труднощі, з. обуза. Словник синонімів Караванського
  3. морока — I зволікання, канитель, кишкомотання, клопіт, маруда, тяганина Фразеологічні синоніми: бюрократична тяганина; ходіння по муках II див. пригода; турбота Словник синонімів Вусика
  4. морока — -и, ж., розм. Те саме, що клопіт 2); турбота (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. морока — МОРО́КА, и, ж., розм. Те саме, що кло́піт 2; турбота (у 1 знач.). І розказать не можна, яка нам морока була з тією дитиною: цілісінький день і цілісіньку ніч кричить (О. Словник української мови у 20 томах
  6. морока — КЛО́ПІТ (заняття, справа, робота, пов'язані з труднощами щодо їх виконання), КЛОПОТНЕ́ЧА розм., КЛОПІТНЯ́ розм., МОРО́КА розм., ЗАМОРО́КА розм., ЗА́ХІД розм., ТАРАПА́ТА діал., ПА́ТОРОЧ діал. Словник синонімів української мови
  7. морока — Моро́ка, -ки, -ці; -ро́ки, моро́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. морока — МОРО́КА, и, ж., розм. Те саме, що кло́піт 2; турбота (у 1 знач.). І розказать не можна, яка нам морока була з тією дитиною: цілісінький день і цілісіньку ніч кричить (Стор. Словник української мови в 11 томах
  9. морока — Моро́ка, -ки ж. 1) Хлопоты, затрудненіе, возня. Та й набрались ми мороки коло неї! Левиц. І. Багато мені мороки буде! 2) Темная сила. Побила б їх морока! Ном. № 3741. Морока його знає. Ном. № 7843. Словник української мови Грінченка