1. Словник української мови в 11 томах

морока

МОРО́КА, и, ж., розм. Те саме, що кло́піт 2; турбота (у 1 знач.).

І розказать не можна, яка нам морока була з тією дитиною: цілісінький день і цілісіньку ніч кричить (Стор., І, 1957, 214);

А скільки було мороки, коли стали шукати турбіну й генератора, принаджувати сторонніх майстрів, вчити своїх колгоспних (Ю. Янов., II, 1954, 168).

◊ Моро́ка його́ (її́ і т. ін.) зна́є — те саме, що Біс його́ (її і т. ін.) зна́є ( див. знати).

[Пріська:] Таки й справді морока його знає, що воно за молодиця: і робить, і шанується, а все якимсь вовком позирає, як чуже (Вас., III, 1960, 98).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. морока — моро́ка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. морока — Заморока, клопіт, турбота, рахуба, турба; с. труднощі, з. обуза. Словник синонімів Караванського
  3. морока — I зволікання, канитель, кишкомотання, клопіт, маруда, тяганина Фразеологічні синоніми: бюрократична тяганина; ходіння по муках II див. пригода; турбота Словник синонімів Вусика
  4. морока — -и, ж., розм. Те саме, що клопіт 2); турбота (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. морока — МОРО́КА, и, ж., розм. Те саме, що кло́піт 2; турбота (у 1 знач.). І розказать не можна, яка нам морока була з тією дитиною: цілісінький день і цілісіньку ніч кричить (О. Словник української мови у 20 томах
  6. морока — бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ (та нещасли́ва) годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година!... Фразеологічний словник української мови
  7. морока — КЛО́ПІТ (заняття, справа, робота, пов'язані з труднощами щодо їх виконання), КЛОПОТНЕ́ЧА розм., КЛОПІТНЯ́ розм., МОРО́КА розм., ЗАМОРО́КА розм., ЗА́ХІД розм., ТАРАПА́ТА діал., ПА́ТОРОЧ діал. Словник синонімів української мови
  8. морока — Моро́ка, -ки, -ці; -ро́ки, моро́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. морока — Моро́ка, -ки ж. 1) Хлопоты, затрудненіе, возня. Та й набрались ми мороки коло неї! Левиц. І. Багато мені мороки буде! 2) Темная сила. Побила б їх морока! Ном. № 3741. Морока його знає. Ном. № 7843. Словник української мови Грінченка