набирати

набира́ти / набра́ти води́ в рот. Уперто мовчати; нічого не говорити. Вже я й мовчу, вже я й набираю води в рот — все одно .. він виведе тебе з останнього терпіння (Ю. Збанацький); Писали Насті, аякже, тільки чи листи не доходять, чи води в рот набрала (Є. Гуцало); І твій тато злякався, заховав листа в шухляду, набрав води в рот (О. Мінковський).

набира́ти(ся) на си́лі. 1. Міцніти, розвиватися. Деякі зони заповідника (Поліського) є місцями осінніх скупчень журавлів: тут вони набирають на силі перед відльотом у вирій (З журналу). 2. Набувати більшого вияву, зростати; ставати досконалішим. “Атомна артилерія” УФТІ набиралася на силі, народжувалась плеяда потужних атомних машин (З журналу); Північний вітер набирав на силі (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набирати — (підбирати відповідну кількість) (людей) вербувати, (людей в організацію, загін, речей — ще) комплектувати. Словник синонімів Полюги
  2. набирати — набира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. набирати — Брати, збирати; (воду) черпати, (повітря) вдихати; (висоту) забирати, ІД. ширяти вище й вище; (на працю) НАЙМАТИ; (шрифт) складати; (число телефону) накручувати, нацокувати; (матерію) купувати; (ваги) набувати; (форми) прибирати. Словник синонімів Караванського
  4. набирати — див. черпати Словник синонімів Вусика
  5. набирати — -аю, -аєш, недок., набрати, -беру, -береш, док., перех. 1》 що і чого. Брати, збирати яку-небудь кількість чого-небудь. 2》 Убирати в себе певну кількість чого-небудь. 3》 Погоджуватися виконувати, приймати багато чого-небудь. 4》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. набирати — НАБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. що, чого. Брати, збирати яку-небудь кількість чого-небудь. Набирала вона пригощами запашний цей порох [тирсу], а теслярі посміхалися – грайся, дівчинко, грайся (А. Словник української мови у 20 томах
  7. набирати — набира́ти 1. набирати, накладати (м, ср, ст) 2. обманювати (ст): Отже, іноді можна набрати долю. Тоді вийдеш з кожної халепи цілим! (Селепко)||набирати на якийсь кавалок ◊ набира́ти на яки́йсь кава́лок = набира́ти (ст) 3. кпити, жартувати, насміхатися (м, ср, ст)|| = лаха дерти Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. набирати — Набрав, що аж соломи поза пазухою повно. Нічого не скористав. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. набирати — КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИ розм., НАБУВА́ТИ розм., ОКУПА́ТИ діал.; НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИ розм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. набирати — Набира́ти, -бира́ю, -бира́єш; набра́ти, -беру́, -бере́ш, -беру́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. набирати — НАБИРА́ТИ, ;а́ю, а́еш, недок., НАБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док., перех. 1. що і чого. Брати, збирати яку-небудь кількість чого-небудь. Хтось сіяв. Словник української мови в 11 томах
  12. набирати — Набирати, -ся = набірати, -ся. Словник української мови Грінченка