набирати

НАБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док.

1. що, чого. Брати, збирати яку-небудь кількість чого-небудь.

Набирала вона пригощами запашний цей порох [тирсу], а теслярі посміхалися – грайся, дівчинко, грайся (А. Хижняк);

І цей ліс і ця липа, що стілько меду з її бджола набрала, – все це пропаде (Панас Мирний);

Юрко кинувсь насипати червінці в кишені, набрав повну хустку (І. Нечуй-Левицький);

Зінька набрала з діжки дощової води, налила в ночви (А. Шиян).

2. Убирати, всмоктувати в себе що-небудь.

Мусив у Лубнах купити калоші, бо старі розлізлися, текли і набирали болота (М. Коцюбинський);

Для компресора, машини, що як людина повітря в груди набирає, потрібно вал обточити (М. Трублаїні);

Моє холодне тіло набирає тепла (Ю. Яновський);

У місті [Чорнобилі] і довкола нього було зосереджено велику кількість техніки .. Частину цих машин, що набрали радіацію, довелося потім лишити назавжди в Зоні... (Ю. Щербак).

3. Погоджуватися на виконання якої-небудь роботи; приймати багато чогось.

Я не думаю говорити Вам, щоб Ви більше набирали на себе роботи, бо се вже було б вище сил людських (Леся Українка);

Окрім своєї науки, набирав [Павло Діденко] іще “уроків” заради заробітку (А. Головко);

– Набрала я додому роботи, сиджу та шию (І. Нечуй-Левицький);

Набрати замовлень.

4. розм. Поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості чого-небудь.

Росте буряк, росте буйно, П'ятсот набирає. Ой, чи чули старі люди Про такі врожаї? (з думи);

На зимовій сесії він не набрав потрібної кількості балів і з нього було знято стипендію (Григорій Тютюнник).

5. Приймати, наймати, вербувати значну кількість кого-небудь.

Пан звелів набирати селян у свій двір (І. Нечуй-Левицький);

Ясно й сліпому, що коли підприємство набирає нових робітників, то це говорить не про занепад, а навпаки – про його процвітання (Ірина Вільде);

– Якийсь старшина там приїхав з козаками. Каже, що від самого Потьомкіна. Козаків набиратиме до війська (С. Добровольський);

– Тепер я набираю для експедиції топографів, штурманів, гідрологів та геологів – увесь персонал (З. Тулуб);

// Вербуючи, наймаючи або приймаючи кого-небудь, створювати, формувати щось.

Еней в чужих землях блукає, Дружину в поміч набирає (І. Котляревський);

Іде [капітан] на кораблебудівний приймати новозбудоване судно, екіпаж новий набиратиме (О. Гончар).

6. Складати що-небудь з різних або однакових частин.

Набирати мозаїку.

7. Складати з друкарських літер який-небудь текст для надрукування.

Наборщики [складачі] все забирали з-під рук, тут же набирали вручну й давали потім .. відбитки (П. Козланюк);

Майже всі чоловіки з друкарні .. пішли до армії. Тепер Галя вже самостійно орудувала біля кас, набираючи одна всю газету (В. Козаченко);

– Фашистську газету друкувати я не бачу, а свою листівку завжди наберу (І. Цюпа).

8. Складати із цифр необхідний для розмови по телефону сигнал.

[Вересай:](набирає телефонний номер). Дмитре Васильовичу? Здрастуй. Це я, Вересай (І. Микитенко);

Жінка, протерши очі, невдоволено взялася за телефонну трубку, набираючи якийсь номер (М. Руденко).

9. що і чого, перен. Поступово збільшуючи або посилюючи досягати потрібного ступеня, рівня і т. ін.

Корабель набирав ходу, все даленів і даленів (В. Кучер);

Коропи, білі амури, товстолобики тут [у рибодільниці] швидко ростуть, добре набирають вагу (з газ.);

Зрушення в хлібозаготівлях, що сталося в перші дні його приїзду, не набрало відповідного розмаху, а, навпаки, щодня поволі вщухало (І. Кириленко).

10. чого і без дод., розм. Купувати тканину.

Пан писар був на зріст високий, .. тим жінка його мусила щоразу набирати сірого черкасину йому на чинарку аж на аршин більше (Б. Грінченко);

Катерина зібралася їхати купувати собі корову. З нею за компанію поїхала і Глафіра – набрати дітям на одяг (С. Чорнобривець).

11. чого. Набувати якої-небудь особливості, властивості; ставати якимсь і т. ін.

– Позичати?! – каже Йван здивований і раптом набирає такого гоноровитого вигляду, який доводиться бачити хіба в благородних отців на театральній сцені (А. Кримський);

Кайдашенко не встигав відповідати на запитання, як нові оратори виростали перед ним, і розмова набирала крутого повороту (М. Чабанівський);

Таня бачила, що кожний клубок [диму] набирає дивачних [дивовижних] форм, потворних обрисів, рукатих, ногатих (В. Гжицький);

Над головою небо набрало кольору бузку, що розквітає (С. Чорнобривець).

12. кого. Називати образливими, грубими словами; лаяти кого-небудь.

– Чи ти забув, як тебе на буряках при всьому мирі набирали та кляли? (В. Кучер).

Дістава́ти (оде́ржувати) / діста́ти (оде́ржати) [вели́кий (широ́кий)] ро́зголос <�Набира́ти (набува́ти) / набра́ти (набу́ти) [вели́кого (широ́кого)] ро́зголосу> див. дістава́ти;

(1) Набира́ти / набра́ти висоту́ (рідко височі́нь) – піднімаючись над землею, досягати певної відстані.

Раптом літак одірвався від землі. От він набирає висоту (О. Іваненко);

Спочатку побачив чорного літака, що тепер завертав на захід, різко набираючи височінь (Іван Ле);

У цього пілота чудова техніка планірування. Та коли він стрибнув з десятиметрового трампліна, його літальний апарат почав падати. Але пілот зумів упоратись з ним і знову набрав висоту (із журн.);

(2) Набира́ти (набува́ти) / набра́ти (набу́ти) чи́нності – ставати законним, чинним.

– Постанова королівського суду набула законної чинності (З. Тулуб);

(3) Набра́ти спра́вності – набути знань, навичок, уміння у якій-небудь справі, професії і т. ін.

Славко набрав справності до тої роботи, бо виконував її вже віддавна (Л. Мартович).

◇ Набира́ти (набира́ти) на си́лі див. набира́тися;

(4) Набира́ти / набра́ти води́ в рот – уперто мовчати; нічого не говорити.

Вже я й мовчу, вже я й набираю води в рот – все одно .. він виведе тебе з останнього терпіння (Ю. Збанацький);

Писали Насті, аякже, тільки чи листи не доходять, чи води в рот набрала (Є. Гуцало);

І твій тато злякався, заховав листа в шухляду, набрав води в рот (О. Мінковський);

(5) Набира́ти / набра́ти пло́ті і кро́ві – втілюватися в певній формі, наповнюватися конкретним змістом;

(6) Набира́ти / набра́ти смаку́ для кого – ставати важливим, значущим для когось, набувати неабиякого значення.

Все – робота, життя, відносини з товаришами .. – все це набрало для нього особливого смаку (В. Собко);

(7) Набира́ти розго́ну – те саме, що Бра́ти / взя́ти розгі́н (див. бра́ти);

(8) Набира́ти со́ку – наповнюватися виразним змістом, набувати певного значення, яких-небудь якостей, властивостей і т. ін.

Факт, переходячи із уст у вухо, обростав, набирав соку з жіночих буйних уявлень, грав, переливався барвами (А. Головко);

(9) Набра́ти / набра́тись пересві́дчення – переконатися, упевнитися в чому-небудь.

Страх хотілося їй з ким побалакати про Михася, набратись пересвідчення, що її намір добрий (О. Маковей);

Набува́ти (набира́ти) / набу́ти (набра́ти) ваги́ див. набува́ти¹;

(10) Як (мов, ні́би і т. ін.) води́ в рот набра́ти, перев. зі сл. замовкнути, мовчати і т. ін. – втративши здатність або бажання говорити; мовчати.

Замовк, як води в рот набрав (Л. Мартович);

[Ганна:] Відтоді замовкла я, мов в рот води набрала! (М. Кропивницький);

// мовчки.

І вони довго сиділи, ніби набравши в рот води. Мовчала переможно і Марія, задоволена тим, що так їм дошкулила (М. Слабошпицький);

Макар не був мовчуном, але тепер сидів, неначе в рот води набрав (С. Добровольський).