набирати

КУПУВА́ТИ (діставати щось за гроші), КУПЛЯ́ТИ розм., НАБУВА́ТИ розм., ОКУПА́ТИ діал.; НАКУПО́ВУВАТИ, НАКУПЛЯ́ТИ розм. (щось одне у великій кількості або багато різних предметів); СКУПО́ВУВАТИ, СКУПА́ТИ, СКУПЛЯ́ТИ розм. (все або багато чогось, у багатьох місцях або у всіх); ПРИДБАВА́ТИ рідко (купивши, ставати власником чогось); НАБИРА́ТИ розм. (тканину); СПРАВЛЯ́ТИ розм. (одяг, взуття тощо); ПЕРЕКУПО́ВУВАТИ, ВІДКУПО́ВУВАТИ, ПЕРЕКУПЛЯ́ТИ розм., ПЕРЕКУПА́ТИ розм. (щось у когось раніше ним придбане). — Док.: купи́ти, набу́ти, накупи́ти, накупля́ти, скупи́ти, придба́ти (широковживане) набра́ти, спра́вити, узя́ти (взя́ти), обладна́ти розм. перекупи́ти, відкупи́ти, окупи́ти. Він недавно зачепив її в крамниці, куди вона прийшла купувати деякий крам (І. Нечуй-Левицький); Поїхав Яхонтов на станцію купляти вугілля (А. Шиян); Якось Ви писали, Шановний Опанасе Яковичу, що полтавці думають набути у мене моє оповідання "Дорогою ціною" (М. Коцюбинський); Коли б.. зрадою власних святощів він міг окупити всі розкоші раю, — ніколи, ніколи й ніколи не зробив би він цього (І. Франко); — А чому ж ви, Дорохтею, не забули в цій самій Балті свічок накупити? (М. Стельмах); Він і в монастирі весь час скуповував коней (П. Загребельний); Придбали хутір, став і млин (Т. Шевченко); Марина Карпівна гризла голову Івану Федоровичу, щоб їхав у місто і набирав їй на плаття (Панас Мирний); — А чого там лиха твоя годинонька? Я вже знаю чого! Це тим, що я тобі не справляю суконних дорогих жупанів та шерстяних спідниць (І. Нечуй-Левицький); — Не знаю, чи синього сукна узяти, чи хоч і сірого, та тільки доброго (Г. Квітка-Основ'яненко); Крий нас, Боже, Щоб крадене перекупать (Т. Шевченко).

ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм., ПЕКТИ́ розм., ЧЕСА́ТИ розм., ПЕРЧИ́ТИ розм., ПЕРЦЮВА́ТИ розм., РОЗДРАКО́НЮВАТИ розм., КРИ́ТИ фам. рідко, КОБЕНИ́ТИ фам. рідко, КОСТИ́ТИ фам. рідко, ЧЕСТИ́ТИ заст., ЛОТО́ЧИТИ діал., ПСЯКУВА́ТИ діал., ПСЯ́ЧИТИ діал., БЕ́ШТАТИ діал., БА́НИТИ діал., БАНІТУВА́ТИ діал.; ГРИ́МАТИ (голосно); КОРЕНИ́ТИ, КРОПИ́ТИ жарт. (дошкульно). — Док.: ви́лаяти, пола́яти, нала́яти, обла́яти рідко ви́сварити, посвари́ти, насвари́ти розм. ви́лаятися, нала́ятися, насвари́тися розм. зга́нити, ви́ганити, рознести́, відчита́ти, пошпе́тити, ви́шпетити, набра́ти, роздрако́нити, ви́бештувати діал. ви́банітувати, нагри́мати. Старий.. почав бурчати і лаяти сина за неповороткість (З. Тулуб); Безконечне гасання по відділках, де вона когось сваритиме, когось миритиме — таке її життя (О. Гончар); Як не сварилася, не лаялась, не билася Оришка, а не зробила з дочки працьовитої кріпачки (Панас Мирний); Заболотний гостро картав себе за короткозорість (С. Журахович); Він ганив і зло висміював своїх товаришів-художників (В. Козаченко); Товариш Мрачний цілими днями громив "апаратчиків" і запевняв Івана Івановича, що "це їм так не пройде" (М. Хвильовий); Докія.. рознесла дощенту бригадира і агронома, Зарубу і все правління за те, що й досі не скомплектували укрупнених ланок та не одміряли їм землі (В. Кучер); Вони кричать: за нами право, вони кленуть: ти (Цезар) бунтівник (переклад М. Зерова); Бабуся стояла на порозі, підперезана хусткою, і, розмахуючи віником, відчитувала дітей (Є. Кравченко); Жінка його чистила на всі заставки, а він мовчав (П. Колесник); Степка.. чула крикливі Настині слова, чула, що та когось шпетить, висварює (Ю. Бедзик); — Спершу то таки чоловік трохи шанував, а потім то ще гірше бити почав та ще й докоряє, гризе по цілих днях (Леся Українка); — Чи ти забув, як тебе на буряках при всьому мирі набирали та кляли (І. Кучер); Баронеса.. привселюдно пекла мене за якийсь нікчемний спирт (Леся Українка); Стара Пястова чесала Марильку за її забудькуватість (Ірина Вільде); — Он як він її перчить. Молодець! (А. Шиян); Вербовий виступив. Щось похвалив, щось полаяв .. а найдужче "роздраконив" інтимну лірику за вплив акмеїстів (І. Муратов); — Правильно Крили в районі, що в мене бувають непоєні коні! .. (С. Олійник); Венера лайки не стерпіла, Юнону стала кобенить (І. Котляревський); — Уже як тільки не костила, чого тільки не накликала на його голову! (А. Головко); — То се ти його так честиш? За віщо так? (Панас Мирний); Відколи найстарша його донька Анничка вкалічіла, відтоді Параска дуже лоточить його (М. Черемшина); Всяка шельма псякує (Словник Б. Грінченка); О. Антоній.. став Гриця, як то кажуть, псячити. — Ти сякий-такий, маєш мені присягнути від горівки, розумієш? (Лесь Мартович); Не вважає архирей, Що сам не без того, А бештає за гріхи Вдівця молодого (С. Руданський); Вибештував, буде з його (М. Номис); Без угаву банив чоловік свою жінку (Я. Баш); Механізатори.. сваряться з виконробом, банітують механіка (О. Гончар); — І де ти, Ганко, волочишся стілький час? — гримала пані Кирницька (І. Франко); Хоч як було старий Макуха його лає і коренить, то він усе мовчить та знай-таки робить своє діло (Г. Квітка-Основ'яненко); — Це ти тут свекор над усіма, — почала вона кропити Макара (С. Васильченко). — Пор. докоря́ти.

ЛА́ЯТИ (обзивати кого-небудь образливими словами), ЛА́ЯТИСЯ, ОБЗИВА́ТИ, СВАРИ́ТИ, СВАРИ́ТИСЯ, ПРОКЛИНА́ТИ, ПАПЛЮ́ЖИТИ, КЛЯ́СТИ́ розм., НАБИРА́ТИ розм., УЗИВА́ТИ (ВЗИВА́ТИ) розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ХРЕСТИ́ТИ розм., ВИ́СПОВІДАТИ, ШЕРСТИ́ТИ розм., ОЗИВА́ТИ рідше, ПОЧИ́ТУВАТИ розм. рідко, ПОЧИТА́ТИ розм. рідко, КРИ́ТИ фам. рідко, КОБЕНИ́ТИ фам. рідко, ФУ́КАТИ діал., ФУ́КАТИСЯ діал., ПСЯ́ЧИТИ діал., ПСЯКУВА́ТИ діал., ЦАБА́НИ́ТИ діал.; ЛИХОСЛО́ВИТИ (перев. соромітними словами); БАТЬКУВА́ТИ розм., БАТЬКУВА́ТИСЯ розм. (образливо згадуючи батька); МАТЮКА́ТИ розм., МАТЮКА́ТИСЯ розм., МАТІРКУВА́ТИ розм. (вживаючи матюки); ЧОРТИХА́ТИСЯ розм., ЧЕРКА́ТИ розм., ЧЕРКА́ТИСЯ розм. рідше (згадуючи чорта). — Док.: ви́лаяти, нала́яти, обла́яти рідко ви́лаятися, нала́ятися, обізва́ти, проклясти́, набра́ти, узва́ти, пошпе́тити, ви́батькувати, ви́батькуватися, озва́ти. Данилко знаходив батька й вів додому, дорогою він лаяв його всіма словами, які чув од мами (Ю. Яновський); Навіть Брага Левко Іванович, який рідко лається, зараз не дуже добирає слова (О. Гончар); Олекса .. обзиває брата усякими словами (М. Стельмах); Дуже то немилий випадок, як тебе при людях сварять і плюгавлять (Лесь Мартович); Коня не бий, слуги не проклинай, жінки не дражни, коли хочеш, щоб статкували (прислів'я); Жінка до мене: — Ти сякий, ти такий, ти затеряв ґрунт, ти лайдаку, ти пияку, ну паплюжить (Лесь Мартович); Крик, гармидер і шум. Польові цабанять, В батька-матір кленуть, стадо хочуть загнать (І. Франко); Хіба не вони зневажають ваше добре ім'я, узиваючи Вас хамами та рабами неключими? (П. Куліш); Він, голову піднявши вгору, Кричав, опарений мов пес. Олімпських шпетив на всю губу (І. Котляревський); Заніздра.. хрестив Гудзя не зовсім приємними епітетами (С. Добровольський); (Явтух:) Та й чого ти мене раком озиваєш? (О. Корнійчук); Шарківна почитує (молодицю) і в батька, і в матір, і в рід увесь, аж луна ходить над базаром (С. Васильченко); (Марія Михайлівна:) У нас в полку був один такий партизан, то бувало цілий день лається. ..В окопі чи в засідці сидить і то не втерпить — висуне голову і криє білих (І. Кочерга); По-соромітському не кобенить (Добрість), не виє, Під лавкою в шинку, мов цуцик, не засне (П. Гулак-Артемовський); (Агафія:) Батько гнівався, фукав, ну, але нарешті не боронив, — каже: най буде професором (І. Франко); — Судія такий добродушний, говорив зо мною по-людськи, не кричав, не фукався, не бив мене так, як шандар (І. Франко); Вона так псячить чоловіка (Словник Б. Грінченка); І чого їм від нього треба? Не курить, не п'є, не лихословить (Л. Дмитерко); Він.. дав волю серцю, став батькувати, лаятись.. (Панас Мирний); — Вночі в вагоні ти, Грицьку, інакше говорив. Чи забув, як батькувався сам від обурення? (А. Головко); А пан скажений. ..Ну вже ж і матюкав, сукин син! (Остап Вишня); Хтось матюкався нам услід, ховаючися за тинами... (В. Сосюра); Лаялись (у тюр-мі) страшенно: ... тут кляли й матіркували у все, в що хочете (М. Коцюбинський); Він нервувався й чортихався так, що аж кінь під ним танцював (Д. Бузько); (Стась:) Чорт би забрав усіх Кармелюків на світі! (Пані:) Я ж тебе прошу, як доброго: ..не черкай хоч сьогодні! (С. Васильченко); — Ось ти б не черкався, Федоре, в хаті, — благальним тоном промовила мати (О. Гончар).

НАГРОМА́ДЖУВАТИ (зберігаючи й додаючи, поступово робити запаси чого-небудь), ЗБИРА́ТИ, НАКОПИ́ЧУВАТИ рідше, КОПИ́ЧИТИ рідко, ГРОМА́ДИТИ рідко; ПРИЗБИ́РУВАТИ (поступово); НАБИРА́ТИ (поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості чого-небудь); НАРО́ЩУВАТИ (гроші, відсотки, борги тощо); СКЛАДА́ТИ (речі, майно, гроші і т. ін.); АКУМУЛЮВА́ТИ спец. (запаси енергії, води, біологічних речовин тощо). — Док.: нагрома́дити, зібра́ти, накопи́чити, призбира́ти, набра́ти, нарости́ти, скла́сти, насклада́ти. За два роки трави встигають добре розгалузити коріння, нагромадити в землі багато поживних речовин (П. Оровецький); Попрацювали руки і походили ноги, поки зібрали таке багатство (М. Коцюбинський); "Блискавка" (підпільна організація) поволі накопичує зброю (В. Козаченко); А їй не лишалось нічого більше, як.. піти десь за куховарку і так призбирувати засоби (О. Кобилянська); На зимовій сесії він не набрав потрібної кількості балів і з нього було знято стипендію (Григорій Тютюнник); Нарощують (липи) скарби і долю В комори урожайних літ, Розставивши по видноколах Зелену варту в шумі віт (П. Усенко); Продає Мотря молоко глечичок по глечичку, складає копійку до копієчки (Панас Мирний). — Пор. 1. нажи́ти.

НАБИРА́ТИ (яку-небудь кількість чогось), БРА́ТИ. — Док.: набра́ти, узя́ти (взя́ти). Зінька набрала з діжки дощової води (А. Шиян); Поїзд бере вугілля.

НАБИРА́ТИ (збирати потрібну кількість людей для чого-небудь, куди-небудь); ВЕРБУВА́ТИ, ЗАВЕРБО́ВУВАТИ, РЕКРУТУВА́ТИ книжн. (про учасників, працівників чого-небудь — за допомогою заохочень, умовлянь, обіцянок тощо); КОМПЛЕКТУВА́ТИ (щодо організацій); УКОМПЛЕКТО́ВУВАТИ (забезпечувати повний комплект працівників особового складу). — Док.: набра́ти, завербува́ти, навербува́ти, рекрутува́ти, укомплектува́ти, скомплектува́ти. Набирати на курси; Набирати групу; Старости молодого князя вербували у військо гулячих убогих шляхтичів (І. Нечуй-Левицький); Буваючи часто в Ясені, Олекса нав'язав тепер більше зносин із ясенівцями, отже, рекрутував хлопців звідти (Г. Хоткевич); Комплектувати бригаду; Укомплектовувати полк. — Пор. 1. призива́ти.

НАБИРА́ТИ чого (надавати своїй зовнішності певного вигляду), ПРИЙМА́ТИ що, ПРИБИРА́ТИ чого, що. — Док.: набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Обличчя (Черниша) набрало такого виразу, наче він стояв оце в строю і перед ним прапороносці проносили стяг училища (О. Гончар); Вона.. прийняла журливо-поважний вид (Г. Хоткевич); Миттю Анрі-Жака сфотографували, він прибрав пристойної пози й підкрутив вуса (Ю. Яновський). — Пор. 1. набува́ти, II. 1. надава́ти.

НАБУВА́ТИ чого (про предмети, явища і т. ін., рідше про людей — унаслідок розвитку, певних змін тощо діставати якісь нові властивості, ставати якимсь іншим), НАБИРА́ТИ чого, ПРИЙМА́ТИ що, ПРИБИРА́ТИ чого, що. — Док.: набу́ти, набра́ти, прийня́ти, прибра́ти. Вітрини не набули ще зимової урочистості (О. Ільченко); Над головою небо набрало кольору бузку, що розквітає (С. Чорнобривець); І житла, і люди, що вічно риються в землі, прийняли, ввижалось Раїсі, колір землі (М. Коцюбинський); І наше слово скрізь гуде, Вже без цензури в друк іде, Прибравши форми гарні (В. Самійленко). — Пор. 3. набира́ти.

НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев. із сл. досвід, знання, сила, здоров'я тощо). — Недок.: набува́ти, набира́ти, набира́тися, нажива́ти, нагрома́джувати, накопи́чувати. За півстоліття.. наш народ набув нових якостей (А. Малишко); Набирають сили добрі коні В теплій стайні після посівної... (І. Муратов); — Пожив і я... Світу побачив. Між знатними людьми культури набрався (А. Шиян); (Кирило:) І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров'я наживати? (Панас Мирний); Спілка письменників уже нагромадила певний позитивний досвід роботи з літературною молоддю (В. Козаченко); — Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров'я! (І. Нечуй-Левицький); Знання багато-багато за стільки віків ми придбали (В. Самійленко); Треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Ю. Смолич). — Пор. 1. здобува́ти.

II. НАДАВА́ТИ (про людину — за допомогою виразу обличчя, погляду, пози і т. ін. видозмінювати свою зовнішність у потрібний бік); НАПУСКА́ТИ зі сл. на себе, розм. (надавати своїй поведінці, зовнішності неприродного вигляду, характеру). — Док.: нада́ти, напусти́ти. Грюнвальд подумав і усміхнувся, але зразу ж поспішив надати своєму сухому, зморщеному обличчю звичайного сухого виразу (В. Собко); Я напустила на себе поважний вид (І. Франко). — Пор. 3. набира́ти, 1. удава́ти.

НАЙМА́ТИ (приймати для виконання якої-небудь роботи за певне винагородження, за плату), БРА́ТИ розм., ГОДИ́ТИ діал.; НАБИРА́ТИ (певну кількість); ПІДРЯДЖА́ТИ, ДОГОВО́РЮВАТИ розм., РЯДИ́ТИ заст., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал. (щодо відрядної роботи — наймати, домовляючись про плату за всю роботу). — Док.: найня́ти (наня́ти заст.), узя́ти (взя́ти), згоди́ти, набра́ти, підряди́ти, договори́ти, зряди́ти, поряди́ти. Війна для нього, як і для багатьох кореспондентів Америки, де й солдатів наймають, була періодом високого заробітку (Я. Баш); — Нехай собі із другого села беруть (на жнива), а ми подивимося та підождемо (Панас Мирний); Йому ніяково було при Хіврі годити Сиклету собі за наймичку (І. Нечуй-Левицький); Пан звелів набирати селян у свій двір (І. Нечуй-Левицький); Тут Ївга й мотнеться: і сюди пошле, й туди сама збігає, там купила, тут найняла, тут підрядила — і все у неї справно (Г. Квітка-Основ'яненко); — Збудую (хату), уже й майстрів договорив, обсаджу тополями й вишнями (А. Головко).

ПРИЗИВА́ТИ (брати на військову службу), РЕКРУТУВА́ТИ іст.; МОБІЛІЗУВА́ТИ (із запровадженням воєнного стану). — Док.: призва́ти, мобілізува́ти. Ще аж перед тією війною призвали мене у солдати, у кінний запас (К. Гордієнко); Його мобілізували останніми днями в одному з переддніпрянських сіл (Ю. Бедзик). — Пор. 2. набира́ти.

СКЛАДА́ТИ друк., НАБИРА́ТИ. — Док.: скла́сти, набра́ти.