нагнати

(і) ці́пом (дрючко́м) не нажене́ш кого, куди. Хто-небудь ні за яких умов не буде жити десь. — Тебе в село і ціпом не наженеш. Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті (Григорій Тютюнник).

наганя́ти (наго́нити) / нагна́ти хо́лоду кому, на кого. Виклика́ти страх, переляк, занепокоєння і т. ін. у когось з певною метою. Такого бідному хлоп’яті холоду нагнав, що тільки ще Трохим погляне на нього грізно, так він уже й труситься (Г. Квітка-Основ’яненко); — Ви на мене нагнали холоду, Андрію. Я вже просто боюся…Ви щось знаєте, і це мене лякає... (О. Слісаренко).

наганя́ти (наго́нити) / нагна́ти чо́рну хма́ру на кого. Псувати настрій кому-небудь; засмучувати когось. Було видно, що старий Коваль не в настрої.., оцей виїзд молодих нагнав на нього чорну хмару (В. Кучер).

нагна́ти дрижакі́в (тру́су) на кого, кому. Дуже налякати когось. Такий .. тихенький горбатий дідусь на нічній галявині міг би нагнати дрижаків і на хороброго (О. Донченко); Такого трусу нагнали йому (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нагнати — нагна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нагнати — [нагнатие] нажеину, нажеинеш, нажеинеимо, нажеинеите; нак. нажеини, нажеин'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. нагнати — див. наганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нагнати — НАГНА́ТИ див. наганя́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. нагнати — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. нагнати — НАГНА́ТИ див. наганя́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. нагнати — Нагнати см. наганяти. Словник української мови Грінченка