нагріти

грі́ти (рідше нагріва́ти) / нагрі́ти (погрі́ти) ру́ки. 1. на (в) чому, при чому, біля (побіля) чого і без додатка. Нечесно, незаконно збагачуватися; наживатися. Віддавна вже гріли руки при бориславській нафті та при бориславському воску (І. Франко); Гріли руки пишні дуки Побіля народу (М. Чернявський); Гріла руки на чужій праці, набивала кишені золотом розбещена княгиня (З газети); — Дехто легкого життя забажав, є людці, які руки нагрівають на труднощах (Н. Рибак); Катерина чула, за яку “ідею” карався до війни староста,— він добре нагрів руки в сільській кооперації (Д. Бедзик); Не лишнє (зайве) б у баби замки потрусить Та руки в калитці погріти (Л. Боровиковський). 2. перев. на чому. Мати вигоду. — Ні! — передумав старший патрульний.— Підете ви обоє! Бачу, тут одна сторона на цьому хоче нагріти руки (П. Автомонов).

грі́ти / нагрі́ти чу́ба ( рідше чупри́ну, ло́ба). 1. над чим, за чим і без додатка. Витрачати багато сил і енергії, старанно виконуючи якусь роботу; тяжко, виснажливо працювати. — Тут (на цій дорозі) мені щоразу доводилося гріти чуба. Вставай, бувало, з веломашини і пхайся на гору одинадцятим номером (О. Гончар); Півдня (Мар’ян) довбав гору, вивертав каміння й пускав у долину, а дрібні камінці вигортав лопатою.. І грів чуба над омшаником, що, можливо, буде зовсім не потрібний (С. Чорнобривець); Доки вони гріють чуби за роботою, Кулик, всівшись на порозі, голосно ділиться з селянами своїми думками (О. Гончар); Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? (П. Гулак-Артемовський); — Ох, і понамітало ж! Це нам завтра доведеться чуба нагріти (А. Головко); Скриня була важка, неповоротка, і чоловіки добре нагріли чуби, поки установили її на місце (Ю. Яновський); Порався він, порався, поки добре чуприну нагрів (Марко Вовчок); Тож Олег та Степанко, а особливо сам від’їжджаючий, нагріли лоби, поки втиснули все те до тісного купе (Ю. Збанацький). попогрі́ти чу́ба (тривалий час). Він таки попогрів тут чуба, чистячи колодяць (О. Гончар). 2. кому, перев. за що. Висловлювати осуд; лаяти когось. — Мені, мабуть, чуба грітимуть за недостатні темпи осінньої оранки... (Ю. Яновський).

нагріва́ти / нагрі́ти (рідше зігрі́ти) (собі́) мі́сце. Звикати жити, працювати і т. ін. якийсь час на одному місці; приживатися, освоюватися десь. — Взяв каганець, пішов дивитись у клас .. Думаю: знову починати, знову привикать, нагрівати собі місце в цьому сумному закутку?.. (С. Васильченко); (Домаха:) Ходім, дитино моя, з таткової хати. Не нагріли ми тут місця, пошукаємо деінде… (М. Кропивницький); За останній рік він і вулиці мостив,.. і мурував печі .. І ніде місця не зігрів (М. Ю. Тарновський).

нагрі́ти боки́ кому, зневажл. Побити когось. — Сьому вже треба так боки нагріти, щоб не діждав більш рясту топтати! (П. Куліш).