надягти
надяга́ти (надіва́ти, натяга́ти і т. ін.) / надягну́ти (наді́ти, надягти́, натягти́ і т. ін.) ове́чу шку́ру. Лицемірно приховувати під виглядом доброзичливості свої підступні наміри, дії. Вмів (дипломат) точити кігті гострі й хижі, Вмів овечу шкуру надягать, П’ять років підряд брехав в Парижі, Він, мовляв, за мир і благодать (А. Малишко); Сірі вовчики наділи овечу шкуру та такі тихі стали… (Панас Мирний). влі́зти в ове́чу шку́ру. — Коли б були (докази), ми трусонули б так ті губернії, що тільки пух!..— розкрився лише на мить і знову вліз в овечу шкуру слідчий (Василь Шевчук).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надягти — надягти́ дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- надягти — див. надягати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надягти — НАДЯГТИ́ див. надяга́ти. Словник української мови у 20 томах
- надягти — НАДІВА́ТИ (приладжувати, прикріплювати щось на чому-небудь; надягати головний убір, окуляри, маску тощо), НАДЯГА́ТИ, ОДЯГА́ТИ, НАКЛАДА́ТИ розм., НАПИНА́ТИ розм., НАСА́ДЖУВАТИ розм., НАЧІ́ПЛЮВАТИ розм., ЧІПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- надягти — НАДЯГТИ́ див. надяга́ти. Словник української мови в 11 томах
- надягти — Надяга́ти, -га́ю, -єш сов. в. надягти, -гну, -неш, гл. Надѣвать, надѣть. Став він свиту надягать. Гліб. 46. Словник української мови Грінченка