надівати
надяга́ти (надіва́ти, натяга́ти і т. ін.) / надягну́ти (наді́ти, надягти́, натягти́ і т. ін.) ове́чу шку́ру. Лицемірно приховувати під виглядом доброзичливості свої підступні наміри, дії. Вмів (дипломат) точити кігті гострі й хижі, Вмів овечу шкуру надягать, П’ять років підряд брехав в Парижі, Він, мовляв, за мир і благодать (А. Малишко); Сірі вовчики наділи овечу шкуру та такі тихі стали… (Панас Мирний). влі́зти в ове́чу шку́ру. — Коли б були (докази), ми трусонули б так ті губернії, що тільки пух!..— розкрився лише на мить і знову вліз в овечу шкуру слідчий (Василь Шевчук).
накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) (на (свою́) ши́ю (на карк, на се́бе)) кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий). 2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне ярмо, що його ні скинути, ні послабити? (Г. Хоткевич); — Чом же мені не вийти заміж? — сказала Маруся.— І не думай. Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятись цілий вік (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- надівати — (прилаштовувати щось — окуляри, шапку) надягати, (зі силою) начіпляти, (приколюючи) настромляти, наколювати, (багато) нанизувати. Словник синонімів Полюги
- надівати — надіва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- надівати — НАДІВАТИ, НАДІТИ. Порівняно з широковідомими одягати, одягнути (одягти), надягати, надягнути (надягти) вживаються переважно у значенні "приладжувати, прикріплювати щось на кому-, чому-небудь, до когось, чогось": надівати окуляри, надівати намисто... Літературне слововживання
- надівати — див. НАДЯГАТИ. Словник синонімів Караванського
- надівати — -аю, -аєш, недок., надіти, -іну, -інеш, док., перех. 1》 Одягати на себе або на когось одяг, взуття. || Натягувати, насувати щось на який-небудь предмет. 2》 Приладжувати, прикріплювати щось на кому-, чому-небудь, до кого-, чого-небудь. 3》 Щільно вставляти, закріплювати, насаджувати на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надівати — моск. одягати вдягати, вдягти, вдягнути, удягати, удягти, удягнути, одягати, одягти, одягнути, повдягати, зодягатися, задягнутися, зодягтися, вбирати, убрати, повбирати, вбиратися, убратися, повбиратися, напинати, напнути, нап'ясти, понапинати... Словник чужослів Павло Штепа
- надівати — НАДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДІ́ТИ, і́ну, і́неш, док., що. 1. Одягати на себе або на когось одяг, взуття, головний убір і т. ін. А в неділеньку святую Мундир надіває [Максим] (Т. Словник української мови у 20 томах
- надівати — НАДІВА́ТИ (приладжувати, прикріплювати щось на чому-небудь; надягати головний убір, окуляри, маску тощо), НАДЯГА́ТИ, ОДЯГА́ТИ, НАКЛАДА́ТИ розм., НАПИНА́ТИ розм., НАСА́ДЖУВАТИ розм., НАЧІ́ПЛЮВАТИ розм., ЧІПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- надівати — НАДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДІ́ТИ, і́ну, і́неш, док., перех. 1. Одягати на себе або на когось одяг, взуття. А в неділеньку святую Мундир надіває [Максим] (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- надівати — Надіва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. надіти, -діну, -неш, гл. Надѣвать, надѣть, одѣвать, одѣть. Ой надінь, милий, ляную сорочку. Мет. 266. Надівши сині окуляри, він сидів під грушею. Левиц. Пов. 22. Въ думѣ про Ганджу Андибера надіє вм. надіває. Шати дорогії несе, на його козацькі плечі надіє. Мет. 380. Словник української мови Грінченка