надівати
НАДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДІ́ТИ, і́ну, і́неш, док., перех.
1. Одягати на себе або на когось одяг, взуття.
А в неділеньку святую Мундир надіває [Максим] (Шевч., II, 1953, 254);
Надівав батькові чоботи, мати підперізувала якимсь обривком, і я човгав собі (Ковінька, Кутя.., 1960, 53);
Кайдашиха наділа тонку сорочку, зав’язалась гарною новою хусткою (Н.-Лев., II, 1956, 316);
Зовсім не квапливими рухами він скинув піжаму, надів шкарпетки, черевики, штани (Шовк., Інженери, 1956, 4);
// Натягувати, насувати щось на який-небудь предмет.
На постіль надівають од москітів велику сітку і добре спиться, бо не душно і ніщо не кусає (Коцюб., III, 1956, 327).
2. Приладжувати, прикріплювати щось на кому-, чому-небудь, до кого-, чого-небудь.
Надіває [Храпко] окуляри, бере перо, папір, примощується писати (Мирний, V, 1955, 175);
Офіцер з полігона.. посміхнувся до своїх товаришів, що оточували Віталика, але, видно, зовсім не збиралися надівати на хлопця наручники (Гончар, Тронка, 1963, 107);
— Дівчинонько-рибчинонько! Виводь мені коня мого. Коня мого, козацького. Надінь збрую із цвяхами. Із цвяхами, із бляхами (Щог., Поезії, 1958, 57);
Я знайшов щось подібне до рятувального пояса й надів його на дівчину. Вона плигнула за борт (Ю. Янов., II, 1958, 73).
3. Щільно вставляти, закріплювати, насаджувати на що-небудь.
— Треба двоє звичайних коліс.. надіти на довгу вісь з двох боків (Ле, Право.., 1957, 20).
Значення в інших словниках
- надівати — (прилаштовувати щось — окуляри, шапку) надягати, (зі силою) начіпляти, (приколюючи) настромляти, наколювати, (багато) нанизувати. Словник синонімів Полюги
- надівати — надіва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- надівати — НАДІВАТИ, НАДІТИ. Порівняно з широковідомими одягати, одягнути (одягти), надягати, надягнути (надягти) вживаються переважно у значенні "приладжувати, прикріплювати щось на кому-, чому-небудь, до когось, чогось": надівати окуляри, надівати намисто... Літературне слововживання
- надівати — див. НАДЯГАТИ. Словник синонімів Караванського
- надівати — -аю, -аєш, недок., надіти, -іну, -інеш, док., перех. 1》 Одягати на себе або на когось одяг, взуття. || Натягувати, насувати щось на який-небудь предмет. 2》 Приладжувати, прикріплювати щось на кому-, чому-небудь, до кого-, чого-небудь. 3》 Щільно вставляти, закріплювати, насаджувати на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надівати — моск. одягати вдягати, вдягти, вдягнути, удягати, удягти, удягнути, одягати, одягти, одягнути, повдягати, зодягатися, задягнутися, зодягтися, вбирати, убрати, повбирати, вбиратися, убратися, повбиратися, напинати, напнути, нап'ясти, понапинати... Словник чужослів Павло Штепа
- надівати — НАДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДІ́ТИ, і́ну, і́неш, док., що. 1. Одягати на себе або на когось одяг, взуття, головний убір і т. ін. А в неділеньку святую Мундир надіває [Максим] (Т. Словник української мови у 20 томах
- надівати — надяга́ти (надіва́ти, натяга́ти і т. ін.) / надягну́ти (наді́ти, надягти́, натягти́ і т. ін.) ове́чу шку́ру. Лицемірно приховувати під виглядом доброзичливості свої підступні наміри, дії. Фразеологічний словник української мови
- надівати — НАДІВА́ТИ (приладжувати, прикріплювати щось на чому-небудь; надягати головний убір, окуляри, маску тощо), НАДЯГА́ТИ, ОДЯГА́ТИ, НАКЛАДА́ТИ розм., НАПИНА́ТИ розм., НАСА́ДЖУВАТИ розм., НАЧІ́ПЛЮВАТИ розм., ЧІПЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- надівати — Надіва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. надіти, -діну, -неш, гл. Надѣвать, надѣть, одѣвать, одѣть. Ой надінь, милий, ляную сорочку. Мет. 266. Надівши сині окуляри, він сидів під грушею. Левиц. Пов. 22. Въ думѣ про Ганджу Андибера надіє вм. надіває. Шати дорогії несе, на його козацькі плечі надіє. Мет. 380. Словник української мови Грінченка